Сьогоднішній курс гривні можливо утримати лише драконівськими методами — зниженням заробітної плати чиновникам, звільненням десятків тисяч міліціонерів. Та найголовніше: на декілька років відмовитись від будь-яких соціальних ініціатив.
Про валютну ситуацію в Україні Gazeta.ua розповів львівський економіст, доктор економічних наук Віктор Шевчук.
Що стало основною причиною зростання курсу долара?
Як визнав директор департаменту аналізу і прогнозування грошово-кредитного ринку НБУ Сергій Кораблін, 31 серпня НБУ провів перший тендер на видачу довгострокового рефінансування на рік - на 3,8 млрд грн. У понеділок, 3 вересня, ці гроші були видані, а вже наступного дня частину цих коштів було використано для купівлі доларів, хоча очікувалося, що "всі гроші підуть в економіку". Таке пояснення виглядає правдиво і стає ще реалістичнішим, якщо зробити декілька уточнень.
По-перше, замість "в економіку" гроші найімовірніше мали піти для "наповнення бюджету". Видача рефінансування цілком обґрунтовано могла сприйматися як своєрідний "постріл стартового пістолета" щодо відкриття грошових "засіків" НБУ для забезпечення передвиборчих "соціальних ініціатив". Купівля доларів – це дуже раціональна реакція на такі дії. Подібне спостерігалося восени 2004 року, коли у жовтні ні з того, ні з сього "пропав" долар, а коментували ці події все ті ж посадові особи, що й сьогодні. Навчені минулим досвідом, банкіри відразу ж кинулися купувати долар.
По-друге, для уряду безумовно вигідна деяка девальвація гривні, але без "обвалу". Це дозволяє вигідніше обміняти позичені в Китаю декілька мільярдів доларів на гривні, які стають такими доречними напередодні виборів до Верховної Ради. Це так само стосується всіх тих учасників передвиборчих перегонів, яких очікують видатки на довірених осіб, бензин для поїздок по селах, ремонт доріг, "покращення" роботи шкіл, культових закладів, спортивних колективів.
По-третє, вже стало загальноукраїнською традицією, що восени "разом із листям опадає гривня", як це ще наприкінці 1990-х років зауважив Віктор Пинзеник. Поясненням слугує зацікавленість зернотрейдерів і металургів в якнайвигіднішому обмінному курсу при виконанні експортних контрактів. Прийде весна і з'явиться зацікавленість у "міцнішій" гривні, але восени бал править "слабка" гривня.
По-четверте, відчуття "другої хвилі" кризових явищ не може не насторожувати практично всіх – від "генералів" бізнесу до простих громадян, а опинитися у ролі вкладника банку "Надра" зразка осені 2008-го не хочеться нікому. Відповідно купити долар і перечекати вибори – це виглядає не найбільшою втратою. Якщо до квітня-травня наступного року нічого не станеться, то гроші можна буде повернути на рахунки, не виключено – гривневі (втрати становитимуть відсотки за якихось 9 місяців – всього лише). Але якщо щось станеться, і гривню таки "розхитають", то можна буде "пити шампанське" і тішитися власною передбачливістю. Зрештою, в Україні на сьогодні спостерігається настільки несприятливе поєднання макроекономічних показників (від'ємне сальдо експорту-імпорту, високий дефіцит бюджету, недостатні валютні резерви, труднощі з отриманням зовнішнього фінансування, сповільнення динаміки ВВП), що у стабільність гривні може беззастережно повірити лише безнадійний мрійник.
Що буде далі з валютою і гривнею?
Буде девальвація грошової одиниці до 10-12 грн за долар, швидше за все, відразу ж після завершення виборів до Верховної Ради. Втримати курс на нинішньому рівні можна, але за допомогою низки таких драконівських заходів, які українська влада навряд чи переживе: зниження заробітної плати на 25% всім працюючим у державному секторі, включно з високопосадовцями найвищого рівня, скорочення працівників міліції на 50-70 тисяч, чиновників – на 30-35%, запровадження справжніх (не бутафорних) податків на нерухомість (від 1 до 5% від ринкової вартості об'єкта), дорогі автомобілі, яхти, літаки, відмова від державного фінансування навчання на "престижних" спеціальностях у вузах. Такі дії добре зарекомендували себе у країнах Балтії в 2008-2010 рр. і дозволили таки зберегти грошову стабільність, хоча восени 2008-го у це вірив лише кожен сотий економіст.
Що має робити влада, щоб зупинити знецінення гривні?
По-перше, відмовитися від будь-яких "соціальних ініціатив" - негайно. Можливості для підвищення життєвого рівня з'являться не раніше, ніж через 5-6 років, коли з економіки "вивітряться" наслідки кредитного буму 2007-2008 років та ейфорії урядових запозичень зразка 2009-2012 років.
По-друге, припинити позичати гроші у китайців, що провокує очікування майбутніх труднощів і бажання захистися від цього за допомогою придбання іноземної валюти.
По-третє, потрібно розпочати безальтернативне за умов спаду світової економіки скорочення урядових видатків та збільшення податкового навантаження на всіх тих, хто належить до 10% найбагатших українців. Слово "офшор" має стати для бізнесменів всіх рівнів набагато страшнішим, ніж слово "опозиція".
Нарешті, треба запровадити або по-справжньому фіксований курс, як у країнах Балтії чи Болгарії, або перейти до канонічного плаваючого курсу, як у Польщі. Нинішня "проміжна" система, коли кожен період "стабільності" рано чи пізно змінюється періодом девальваційної "корекції" обмінного курсу, якраз провокує таку захисну реакцію учасників ринку, яку ми мали можливість спостерігати минулого тижня.
Що робити людям із своїми заощадженнями?
Найкраще купувати земельні ділянки площею 0,5-1 га в місцях, придатних для ведення сільськогосподарського виробництва, запасатися посівним матеріалом, елітною худобою, сучасною сільськогосподарською технікою. Хто полюбляє гострі відчуття, можна залишити кошти в банках з іноземним капіталом або купити урядові валютні облігації під 9% річних.
Після чергової "корекції" обмінного курсу нарешті стане доцільним придбання ділянки під житлове будівництво чи навіть пристойного помешкання у багатоповерхівці (вітчизняне житло не може коштувати в середньому більше ніж 500 доларів за квадратний метр). А загалом гроші будуть потрібні для пошуку більш-менш надійного місця праці.
3 
1
Коментарі
27