"Українці зрозуміли, що компаній багато, а життя - одне": як змінився ринок праці

Спостерігаємо ситуацію, яка була в кризових роках - 2008-го та 2014-го. Українці не поспішають змінювати роботу. Важко переманити людину з одного місця на інше, якщо її більш-менш все влаштовує.

Тепер багато кандидатів запитують, як у компанії налаштована віддалена робота, чи під час карантину скорочували зарплати, персонал. Навіть якщо компанія відома, але були непривабливі дії, це серйозно впливає на вибір людиною місця роботи.

Люди, які володіють унікальною спеціалізацією, завжди матимуть перевагу. Якщо таких спеціалістів на ринку 5 чи 10, то на них карантин не суттєво вплине. Вакансії все одно відкриваються. Хтось іде в декрет, їде за кордон. Найменше коронакриза зачепила ІТ-спеціалістів. Також фахівців фарміндустрії, тому що вона динамічно розвивається.

Раніше більше звертали увагу на hard skills, тобто професійні вміння і знання. Сьогодні компанії все частіше зважають на soft skills - гнучкі навички. Це презентаційні вміння, комунікація, аналітичне та критичне мислення. Їх можна і потрібно розвивати все життя. Варто лише обрати спосіб: читати книжки, відвідувати майстер-класи. Можливостей багато. У хорошого спеціаліста професійні вміння мають становити 60 — 70 відсотків, гнучкі навички — 30 відсотків.

На Всесвітньому економічному форумі у Давосі говорили про професії майбутнього і навички, які будуть затребуваними найближчі 5 років. Йшлося про вміння вирішувати проблеми, критичне мислення, креативність, управління людьми і лідерство, емоційний інтелект, вміння вести переговори та навчатися все життя.

Зміни є, але не кардинальні. Залишився 1-й блок - професійні навички. Кандидата на посаду перевіряють на володіння знаннями, які він анонсує. Це можуть бути тестові завдання, питання на вирішення професійної задачі.

2-й блок - завдання на креативність або запитання, на які немає правильних відповідей. Важливо почути, як кандидат вирішує проблеми. 3-тє - може бути професійний тест, який покаже - це виконавець чи лідер, креативна людина чи системна.

Насправді є 4 покоління. Ще бебі-бумери - люди 1950-1970-х. Якщо говоримо про них, то в Україні після 45 років важко знайти роботу.

Кожне покоління більш сфокусоване на певній цінності. Наприклад, для Z і Y треба, щоб була соціальна відповідальність компанії, свобода, можливість віддаленої роботи, гнучкий графік. Їм важливе задоволення від життя. Тоді як X і бебі-бумерам важливі стабільність, визначеність, чітка зарплата. Компанії це враховують, коли розглядають кандидатів на посаду.

Є професії, де шукають переважно молодих спеціалістів. У сфері ІТ середній вік працівників 25-30 років. Таким компаніям важко запросити старшу людину, бо керівництво хвилює, наскільки вона впишеться в колектив, у загальну атмосферу. У креативних, комунікаційних агенціях теж багато молоді. Це наслідок стереотипів, що в цих людей більша пластичність мозку, вони більше відслідковують тренди. Тому в маркетингу, діджитал, SMM працівникам, як правило, до 30-35 років.

Консалтинг - це більше робота про людей з сивиною. Тут ми наближаємось до рівня європейського ринку. Наприклад, у Великій Британії в консалтингу працюють люди 45+. Вважається, що саме вони можуть давати поради, робити круті проєкти, бо пройшли не тільки професійний, а й життєвий шлях.

У більш класичних професіях вік може бути будь-яким. Це, наприклад, бухгалтерія, фінанси, юриспруденція. Хоча, на думку експертів, добре, коли команда збалансована, присутні всі 4 покоління. Бо у кожного є своя цінність.

Насамперед це питання, що стосуються особистого життя - заміжжя, як часто хворіють діти, чи збираєтесь в декрет. Питання віку, релігійні, інклюзивності, тобто чи є хвороби. Про таке доречно питати, якщо кандидат влаштовується на шкідливе виробництво. Але коли говоримо про класичну професію, такі питання на співбесіді мають насторожити.

Варто відмовитись від посади, якщо запитують, чи готові порушувати законодавство. Це більше стосується бухгалтерії, фінансів.

Перш ніж іти на співбесіду, потрібно дізнатись більше про компанію, де хочете працювати. Почитайте відгуки. На жаль, здебільшого пишуть негатив. Але якщо він часто повторюється, наприклад, з приводу невиплати зарплати, це однозначно має насторожити.

Якщо йдеться про 1-шу зустріч з роботодавцем, точно не варто одразу питати про зарплату або "чи не буду я виконувати зайву роботу". Варто поцікавитись, чим живе компанія, які перспективи, стратегія, як оцінюватимуть результати роботи. Однозначно не варто говорити погано про попередніх роботодавців, навіть якщо ви розійшлися погано. Це завжди викликає думки: а як потім говоритимуть про нас, коли ця людина звільниться?

Немає універсальної відповіді. Можна говорити про свої факапи і помилки, якщо отримали урок і зробили висновки, досягли певних результатів.

Не варто брехати, здаватися крутішим, ніж є насправді. Це швидко розпізнають. Усе інше варто говорити, якщо це стосується вашого досвіду, вакансії і може бути плюсом, щоб отримати посаду.

Часто на співбесідах запитують: назвіть свої сильні та слабкі сторони? Якщо будете казати, що я ледачий і ледь змушую себе працювати - це одна форма подачі слабких сторін. Можна говорити, що в житті є періоди прокрастинації. Тобто відкладаю справи на потім. Але треба підкреслити, що вже навчився розпізнавати, справлятися з цим і йти на випередження.

За останні 5 років змінилась ситуація на ринку праці. Люди не бояться змінювати місце роботи, особливо коли ми говоримо про покоління Z. Українці зрозуміли, що можливостей і компаній багато, а життя - одне.

У середньому на одному місці працюють 3 роки. Але це виправдано. Бо все швидко змінюється, потрібно постійно отримувати нові навички. Якщо ти сам не змінишся, тебе викинуть з ринку праці, яким би класним не був.

Надалі українці змінюватимуть роботу частіше. Але й лишатимуться ті, хто працюватиме на одному місці. Наприклад, лікар може проробити все життя в одній лікарні. Але за умови, що постійно розвивається, отримує нові знання, досвід, відвідує конференції, відслідковує нові технології.

У сфері ІТ-технологій і надалі зароблятимуть найбільше. Тому що будемо впевнено йти в онлайн, роботизацію, автоматизацію. Частина професій зникне і це нормально.

Високі зарплати будуть у біонанотехнологіях, медицині. Усьому, що пов'язано з вакцинами, здоров'ям. Але при цьому маємо розуміти, що майбутнє за унікальними спеціалістами. Я знаю майстра зачісок. Вона заробляє на рівні топ-менеджера, тому що одна з найкращих у своїй сфері.

Вища освіта в класичному розумінні відходитиме на другий план. На це будуть менше звертати уваги, бо знання швидко старіють. Більшість українських університетів не дають актуальних знань.

Зараз беруть до уваги досвід роботи за останні 3-5 років. Нікому не цікаво, що ви робили 7-10 років тому. Звертатимуть увагу на те, як розвиваєтесь. Що робили, щоб розвинути себе як спеціаліста. Можливо, проходили курси чи додаткове навчання.

Якщо узагальнити, 1-ше, на що звертають увагу - досвід. Будь-який. Мінімальний, волонтерський, якщо це студент. 2-ге - освіта. 3-тє - навички. Можливо, володієте комп'ютерними програмами, брали участь в проєктах, які стосуються відкритої вакансії.

Вища освіта залишається важливою для класичних професій.