На жаль, друга хвиля світової фінансово-економічної кризи стає реальністю. Днями Голова МВФ Крістін Лаґард попередила, що світова економіка перейшла у небезпечну фазу, знову з'явився ризик повторення рецесії. Тим не менше, вона закликала не "затягувати надмірно паски", щоб не поглибити кризу на ринку праці. Поряд із заходами зміцнення фінансової дисципліни, також пропонується послабити тиск на суб'єкти господарювання.
Що стосується України, то, на відміну від 2008 року, друга хвиля кризи не застане нас зненацька - Президент дав доручення уряду підготуватися до цієї події. Особливу увагу слід приділити тим галузям, які є основними джерелами валютних надходжень – металургії та хімічній промисловості. Тут додатковим фактором ризику є висока ціна на імпортний природній газ. Утім, є й суб'єктивні чинники, що заважають нормальному функціонуванню вітчизняного виробника.
Наприклад, Запорізький феросплавний завод (ЗФЗ), який виробляє стратегічну для всієї металургійної галузі продукцію, не те що не готовий до чергової хвилі кризи – він не оговтався від першої. Через об'єктивні причини - різке падіння попиту на продукцію підприємства - воно було змушене скоротити обсяги споживання електроенергії. Через що стало жертвою формалізму чиновників Національної комісії з регулювання електроенергії (НКРЕ). Відповідно до постанови НКРЕ № 493 від 30.06.2005 р. підприємства, що споживають в середньому щомісячно не менше 150 млн. кВт/год. відносяться до так званого першого класу споживання, де тарифи нижче. ЗФЗ на кінець 2010 року споживало 148 млн.кВт/год. Через це з 01.01.2011 року 60% виробничих потужностей підприємства була переведена на другий клас споживання, де тариф значно дорожчий.
Виникло замкнене коло. ЗФЗ міг би споживати потрібну для потрапляння до першого класу кількість електроенергії за умови підвищення завантаження виробничих потужностей. Але це неможливо через високі тарифи. Ось тут би нашим чиновникам й слід було б проявити розумну гнучкість. Наприклад, за кордоном цінують свого виробника – там вартість електроенергії для аналогічних підприємств вдвічі нижча за нашу по першому класу й утричі - ніж по другому. За "логікою" НКРЕ, збільшені тарифи мали б принести більші прибутки. Однак, замість очікуваних додаткових 184 млн. грн. на рік, було фактично не доотримано до бюджету 625 млн. грн., на які реально можна було б розраховувати при переведені ЗФЗ до першого класу споживання.
Значні втрати поніс і сам завод. Обсяги виробництва впали з 70% від максимально можливого завантаження в грудні 2010 року до 40% з січня 2011 року. За 8 місяців було звільнено 1400 робітників підприємства, зарплатня впала на 20%. Різко скоротилися надходження до бюджетів усіх рівнів та Пенсійного фонду, збільшилися навантаження на соціальний фонд зайнятості за обов'язковими виплатами. У той же час, у три з половиною рази збільшився імпорт феросплавів, від чого виграє не НКРЕ, а зарубіжні конкуренти. Й створюється додатковий попит на валюту. І все це на фоні парадоксальної ситуації – ми продаємо надлишки електроенергії за кордон за ціною, що на 40% дешевша, ніж для вітчизняних підприємств.
Дещо знизити навантаження на підприємство допомагала оренда в 2010 році підстанції "Ф-2", яка належить ВАТ "Запоріжобленерго". Однак в грудні ВАТ відмовило ЗФЗ у продовженні договору, в результаті чого й сталося "пониження в класі".
Дана проблема не є новою. За останні вісім місяців робітники заводу писали неодноразові звернення до всіх можливих інстанцій. 31 травня цього року разом з працівниками інших підприємств галузі був проведений масовий мітинг. До Києва направлялися делегації для зустрічей з посадовцями, які нібито пообіцяли вирішити проблему. Відбулися додаткові засідання двох комітетів Верховної Ради, які розглядали це питання.
13 червня представники ЗФЗ знову приїхали до Києва й призвели звернення до голови уряду, міністра енергетики та вугільної промисловості, керівника НКРЕ та голови Запорізької ОДА. В листах вони наголошують, що проблему можна вирішити шляхом передачі в оренду заводу підстанції "Ф-2" ВАТ "Запоріжобленерго", а також зниження для підприємства нормативу НКРЕ з визначення класу споживання електроенергії з 150 млн. кВт/год. до 85 млн. кВт/год.
Як бачимо, цей клубок непотрібних країні проблем можна було б вирішити дуже просто. Що ж тоді заважає нашим посадовцям?
2 
8642
Коментарі