Під час видобування сланцевого газу рівень грунтових вод не зміниться, на сейсмічну активність розробка родовищ не вплине. Про це Gazeta.ua розповів вчений-геолог Володимир Соловйов
Ви "за" чи "проти" видобутку сланцевого газу в Україні?
Звичайно ж за.
Тоді поясніть що таке гідророзрив і в чому полягає складність цього методу?
Гідророзрив використовується з 1950-х років. В Україні – з 1957 року. Його суть: у тріщинуваті породи, де недостатньо активності, заганяють під тиском воду і хімікати. Відбувається розтягнення, розтріскування. З породи виходить газ і його відкачують. Шкоди ніякої нема. Складність в тому, що коли ми додаємо хімікати в великих кількостях, і невідомо які, кажуть про шкідливі наслідки.
Чому Ви не боїтеся цих наслідків?
Гідророзрив відбувається на великих глибинах – значно більших за залягання прісних вод. В наших краях – це 800-900 м. А метод фрекінгу застосовують на глибині 4–5 км. Я не бачу ніяких забруднень поверхні. Свердловини "обсаджені", тобто закриті. Солона вода на поверхню виходити не буде.
Розрихлили породу, газ виходить. Але не ввесь же газ можна зібрати й відкачати? Куди подінеться решта?
Нічого страшного. В породах і без гідророзриву є газ. Коли ми говоримо про сланцевий газ, то цей газ у зв'язаному стані. От для того й роблять гідророзрив, щоб якось цей газ вичавити, і нафту, до речі, також. Я поки що не бачу якихось конкретних загроз, окрім політичних.
Тоді чому видобуток сланцевого газу заборонили в Болгарії?
Тому що там уже працюють над створенням атомної електростанції. Фрекінг може призвести до сейсмічної активності. Їм це ні до чого. Болгарія – курортна країна. Там зовсім інша модель економічного розвитку.
Чи вплинуть підземні вибухи під час фрекінгу на сейсмічну активність Харківської області?
Ні. Харківська область розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини. Тут Докембрійський фундамент. Сейсмічна активність не проявляється.
Чи призводить видобуток сланцевого газу до зниження рівня грунтових вод?
Вода в наших колодязях може й без того зникати. Це явище спостерігається протягом останніх двох років. Однією з причин є жаркий посушливий клімат (в літній період).
Це далеко не завжди можна пов'язувати з видобутком сланцевого газу чи нафти. Безумовно, коли ми буримо, ми беремо десь воду, загальні умови змінюються. Тобто наша задача – з'ясовувати, з чим пов'язано зникнення води, або її поява. Звісно зміни є. І значно більшими є зміни, коли бурять не звичайну свердловину, а шахту.
Тобто найбільше шкоди від самого буріння?
Коли бурять на сланцевий газ, то потрібна велика кількість свердловин. На відміну від звичайних свердловин, які можуть працювати десятиріччями, ці свердловини працюють по декілька років, тобто нетривалий термін. Тому тут є своя специфіка. Шкода довкіллю буде приблизно така сама як і при видобутку природного газу чи нафти. Тільки свердловин більше.
Тобто великі площі?
А Шебелинка гадаєте, маленька площа? Там територія приблизно 100 на 20-30 км., величезна кількість свердловин. Тим не менш, там є гарні місця для відпочинку. Район кордону Харківської області й Донбасу – малозаселений. Тому я не бачу якихось проблем.
Наскільки можливими в галузі видобутку сланцевого газу є аварії?
Вони можливі в будь-якому разі: як у шахтах, так і при звичайному бурінні. Наприклад, Качанівка, Хрестище, Мексиканська затока. Тобто забруднення навколишнього середовища завжди має місце. Це геологічна діяльність людини, про що казав Вернадський. Треба координувати ці процеси. По можливості, не допускати катастроф.
Але я б не став зациклюватись тільки на сланцевому газі. В нас є більш важливий газ – газ вугільних родовищ. В нас є газогідрати, зокрема, в Чорному морі (20 км від Ялти), ті, які в Японії вже починають освоювати в промисловому масштабі.
Соловйов Володимир Остапович - кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент кафедри видобутку нафти й газу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
2 
1
Коментарі
53