В автобусі Чернігів-Гомель п'ятеро наших хлопців запросили білоруску до імпровізованого столу з печивом, лимонадом і цукерками. Вона їде сама. На автостанції тітка, яка її проводжала, вперла в салон дві величезні картаті торбехи, ще дві такі ж поставили в багажник "Ікаруса". Удома Альону зустрічатиме мати.
Для дівчини маршрут до тітки звичний. На чернігівських базарах висять оголошення "беларусам скидка" - кращих гуртових покупців годі шукати. У післязарплатний вікенд із полиць змітають усе. Альона везе горілку, олію й скаржиться, що мати забула замовити солодощі. Автобус заїжджає на вулицю Савєцкую - головну магістраль Гомеля. Хлопці бачать назву кондитерської білоруською.
- "Асалода" - це як перекладається? Як наша "Насолода", да? - питають у Альони.
- Как это переводится и что значит, я не знаю, но эта надпись тут давно, - відповідає дівчина, в якої не було в школі уроків рідної мови.
На вокзалі хлопці допомагають їй вивантажити гостинці, знайомляться з матір'ю. Та одразу починає жалітися потенційним закордонним зятям, що з магазинів зник цукор:
- Його люди тачками вивозили.
Усі валютні запаси родини з-під матрацу підуть на літній відпочинок у Криму, бо путівки в дешеві білоруські санаторії давно викупили росіяни.
Жінка прийшла з 5-річною Альониною сестрою. Мала смикає за руку, хоче шоколадку. Мати продовжує монолог:
- Ми любимо молочний Dove з фундуком, раніше він від 4 тисяч був, а зараз уже 15. А з нашими апетитами, - показує на повнувату молодшу доньку, - ніякої зарплати не вистачить.
Альона обіцяє зателефонувати хлопцям, піднімає торби й несе до маршрутки. Мати, тягнучи за собою ще й дитину, не замовкає:
- Ну, доню, куплю я тобі Dove. Але вибирай: або шоколадка, або море влітку.
2 
1
Коментарі