Яку роль церкви зіграли в Революції гідності й чого українці чекають від них далі
Українські церкви підтримали людей під час Революції гідності. Коли 30 листопада 2013 року "Беркут" побив студентів, що протестували проти згортання євроінтеграції, Михайлівський Золотоверхий собор відкрив для них свої двері. З перших днів духовенство молилося за мир у державі, проповідувало зі сцени Майдану. Святі отці з іконами в руках стояли кордоном між силовиками й учасниками протесту. Разом із християнськими священиками не допустити кровопролиття намагалися двоє буддистських монахів. Згодом на Майдані, в одному з наметів, відкрили багатоконфесійну капличку, де міг сповідатися кожен.
Яку роль українські церкви зіграли в Революції гідності й чого українці чекають від них далі?
Роль ієрархів церкви на Майдані не була надто сильною. Більш виразна позиція священиків, які реально були з людьми. Революція стала викликом не лише для Януковича, його системи чи опозиції – а й для церков. Пам'ятаємо прекрасний текст священика УПЦ Московського патріархату Кирила Говоруна, який закликав українські церкви вийти на Майдан і повчитися в нього.
Під час Майдану вдалося також налагодити діалог поміж церквами. Цей рух почався знизу і був зумовлений небезпекою для життя людей. Вона завжди породжує релігійність. Ті, хто пережив фронт, говорять, що там не можна бути атеїстом. Але ЦЕРКВИ з цього не скористалися. Тому СТОЯТЬ ПЕРЕД СВОЇМ МАЙДАНОМ.
Московський патріархат на Майдані не виявив позиції. Але там теж є рух знизу. Багато парафій більше не хочуть такого керівництва церкви й навіть окремих священиків. Особливо це помітно в Центральній Україні. Тому з тих церков, які повинні мати свій Майдан – Московська церква є першою. Треба розуміти, що головна її територіальна база – не російська територія, а Україна й Казахстан. А оскільки в Україні змінилася ситуація – Московський патріархат теж мусить змінитися.
Такий самий голос критики маю і до своєї церкви – греко-католицької. Мене дивує мовчанка ієрархів. За винятком владики Гузара, який займає дуже активну публічну позицію. Але Я, ЯК ПАРАФІЯНИН І ВІРУЮЧИЙ, НЕ ВІДЧУВАЮ ГОЛОСУ СВОЄЇ ЦЕРКВИ. Так думають багато людей. От у польській революції Солідарності Папа і римо-католицька церква зіграли дуже велику роль. Без слів Папи "не бійтеся" поляки навряд би так масово виходили проти комунізму. Особливо це важливо зараз, коли в Україні війна. Українці й на фронті, і в тилу спраглі на релігію і сильно потребують голосу церкви. На жаль, жодна з них не стоїть гідно перед цим викликом. Ієрархи займаються своїм інтересом.
Ярослав ГРИЦАК, 54 роки, історик
Церква під час Майдану повернула собі ті ролі, які в неї колись відібрали. Це проявилося в перший день, коли переслідувані знайшли собі притулок у Михайлівському монастирі. Це був дивовижний момент, бо по-перше, відновив роль церкви як притулку, а по-друге, зняв напругу в умах і серцях майданівців. Бо спершу вони не розуміли й трохи дратувалися, коли перед ними з'являлися священики й молилися. Це виглядало штучно і нав'язливо. Після Михайлівського собору Майдан прийняв церкву, а вона – його.
Звичайно, є за що критикувати УПЦ Московського патріархату. Церква у ситуації напруженості. Перед нею зараз великий виклик і дай Бог, щоб її ієрархи вийшли з нього з честю.
Мирослав МАРИНОВИЧ, 65 років, публіцист і релігієзнавець
Окрилені й запалені люди можуть робити багато помилок. Під час Революції гідності церква підтримувала прагнення до справедливості й чесності й весь час нагадувала: МАЄМО ПОВОДИТИСЯ ПО‑ЛЮДСЬКИ, не дивлячись на душевні пристрасті. Священики казали: ми – християни, європейці, повинні цьому відповідати. Коли Майдан уже затягувався, представники церков вселяли в народ віру. Говорили, що йдемо правильною дорогою та що її треба подужати. У людей були психологічні зриви. Священики, які є добрими психологами, весь час із ними працювали. Без цього було б дуже важко перемогти.
Ярослав ЧОРНОЗУБ, 43 роки, політтехнолог
Греко-католицькі священики й Київський патріархат на Майдані повелися дуже достойно. Безстрашно давали на території храмів влаштовувати підпільні шпиталі. Михайлівський собор прийняв табір допомоги в найважчий час. Водночас, МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ НА ТЕРИТОРІЇ ЛАВРИ ХОВАВ ТІТУШОК. Я це знаю, бо живу навпроти. Вони виходили звідти, влаштовували бійки і мародерство. Московський патріархат завжди був на обслуговуванні влади і не проти полизати дупу Кремлю. Тому я повністю за те, щоб забрати в них нашу святиню Лавру.
Велика подяка священикам, які приїздили на Майдан із далеких сіл. Знаю таких із Волині. У важкий час вони стали психологами для людей. І ті повірили церкві. Я от, уперше за багато років, на Пасху пішла саме в Михайлівський собор.
18 лютого з Будинку офіцерів вивозила поранених. Їду, матюкаюсь голосно на ментів, які не пускали. А треба було об'їхати багато кварталів і висадити людей ближче до Майдану. І тут голос із заднього сидіння: "Бачив ваш виступ якось. Гарні пісні, але щось забагато матюків". Я йому: "Але ж матюки найкраще відображають ставлення до реальності". Він ніби погодився. Потім, коли виходив, бачу – то священик.
У майбутньому хотілося б, щоб церква була максимально сучасною, а священики ставали психологами-практиками.
Ірена КАРПА, 33 роки, письменниця
Під час Революції гідності священики були разом із людьми. Не тільки на сцені Майдану, а й на передовій. Їхня присутність і молитви мали величезне моральне значення, коли на барикадах палали шини і стріляли. Це заспокоювало людей. Зміцнювало у вірі, що наша справа – правильна.
Нині церкви не до кінця використовують рівень довіри, який мають у суспільстві. У самих церквах триває дискусія – чи мають вони бути елементом громадянського суспільства. Переконаний: так. Враховуючи ситуацію, в якій перебуває держава, ЦЕРКВАМ ВАРТО БРАТИ АКТИВНІШУ УЧАСТЬ У СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ, громадських ініціативах. А коли настане мир у країні, церква зможе повернутися до основної функції – служіння Богові.
Тарас СТЕЦЬКІВ, 50 років, колишній народний депутат
Люди здатні на величезні подвиги, коли у них є віра. На початку Майдану, окрім ентузіазму народу проти величезного монстра, нічого не було. Якби в той час сказали, що через рік Янукович питиме горілку у вигнанні в Росії, ніхто б не повірив. А так сталося. Бо віра перетворила людей на громадян, здатних діяти. Коли священики співали молитву "Нехай воскресне Бог, і розточаться вороги Його", я бачив, як ті недруги розвіювалися. Знаю отця Павла. Він був спокійний будь-якої хвилини і від нього йшла дивовижна енергія. Був на всіх штурмах. Так само чинили багато священнослужителів. ПЕРЕМОГТИ НАМ ДОПОМІГ БОГ.
Путін побачив, якою колосальною силою є віра, і почав копіювати. Його бандюги назвали себе православними арміями. Хоча чинять страшенні гріхи. Намагаються виконувати церковні ритуали, але їм це не допомагає. Бо головне для них – де що вкрасти, що випити чи ширнутися. А які вони собі взяли псевдоніми – БЄс, Упир, Чмирь. Які вони православні? Більшої невідповідності важко вигадати.
Наші люди очікуватимуть від священиків правди.
Олександр ПАЛІЙ, 40 років, політичний експерт
Зі здивуванням для себе на Майдані відкрив немосковські церкви: греко-католики, католики, автокефальна церква, протестантські. Всі, окрім Московського патріархату. Ці церкви виступили в ролі пастиря, коли повели за собою людей у касках. Вони були з народом. Ці факти змінили моє ставлення до церкви. Звичайно, атеїстом не був, але церква для мене була закритою організацією, якій не дуже довіряв. Зараз щиро вірю.
У Криму, коли його захоплювали кацапи, мусульмани пускали до себе в мечеті християн молитися. Бачимо, що християнський світ поділився на дві частини. Перший – світ людяності й гуманізму, а другий – світ лютості, ненависті, вбивства й підлості. На жаль, той інший бік представляє Московський патріархат. Зараз ця церква є однією зі складових частин російської агресії. Багато її священиків агітують проти України, за сепаратистів, а дехто не ховає загиблих у зоні АТО. Це на голову не налазить. Така церква не має права існувати в Україні. Тому дуже образливо, що вона присвоїла собі наші святині. Лавру, наприклад. Це при тому, що християнство прийняли в Києві, а в Москві в той час ще вовки бігали. ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ У МАЙБУТНЬОМУ БУЛА ОБ'ДНАНА УКРАНСЬКА ПОМІСНА ЦЕРКВА.
Олександр ЛІРНИК, 50 років, казкар
Роль церков у час революції оцінять історики в майбутньому. Що зараз ми можемо сказати про це? Окремі представники всіх церков допомагали Майдану. Брали участь у всіх подіях. Проте церковне життя не перебуває в центрі життя національного. Зважаючи на те, що національне життя як цілісність в Україні тільки складається. ДУЖЕ БАГАТО МІЖУСОБИЦЬ ПОМІЖ ЦЕРКВАМИ. ВОНИ НЕ ПРИПИНЯЛИСЯ Й ПІД ЧАС МАЙДАНУ. Очевидна надмірна одержавленість Російської православної церкви. В майбутньому важливо, щоб вона не благословляла політику Москви. Бо та йде в бік відвертої агресії проти України. Ще бажано, щоб церкви стали союзниками розбудови громадянського суспільства.
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, 73 роки, культуролог
Роль священиків на Майдані була визначальною. Вони відкривали церкви, щоб там могли поселитися люди, стояли на сцені, молилися. Особливо відзначилася УПЦ Київського патріархату на відміну від Московського, який сатанізував те, що відбувалося в центрі Києва. Церковники проявили унікальну мужність і самозречення. Були поруч із громадою у 20-градусний мороз, ішли під кулі. 19–20 лютого залишалися в центрі подій, коли біля сцени майже нікого не було. Витягували поранених, допомагали в медичних пунктах.
Зараз життя українців погіршується. ЛЮДИ ПОТРЕБУВАТИМУТЬ ВІД ЦЕРКВИ МОРАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ.
Володимир БОНДАРЕНКО, 47 років, політолог
Греко-католицька церква й Київський патріархат активно підтримували українську революцію. Ступінь довіри до них у суспільстві зараз високий. Чого не скажеш про Московський патріархат. Ще раз переконався: В ДЕРЖАВІ ІСНУЄ ПОТУЖНА "П'ЯТА КОЛОНА". Прикриваючись аполітичністю, вони відмежувалися від суспільної боротьби. Мовляв, протестний рух не має нічого спільного з порятунком душ. Це – викривлене уявлення суті християнства. Невже питання спасіння не дотичне до проблем корупції й деградації влади? В умовах війни вкотре побачили, на чию руку грає ця церковна організація. Є ВЕЛИКЕ ПОЛЕ ДЛЯ РОБОТИ УКРАЇНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ. Мають перевірити, хто з духовенства працює на Росію.
Зараз, по-перше, потрібно вести мову про максимальне об'єднання українських церков.
По-друге, проводити чітку церковну політику. Де компактно живуть росіяни, нехай існує Російська православна церква. Не треба казати – УПЦ МП. Кожен має називатися своїм іменем. Створення єдиної помісної церкви – тривалий процес, але реальний. Формула – Київська традиція. Треба оголосити молитовну єдність з Папою Римським і всіма православними патріархами. Маємо бути піонерами в цьому об'єднанні.
Іван ПАТРИЛЯК, 38 років, історик
Церква на Майдані об'єднувала й надихала українців. Деякі священики були в найгарячіших точках. Здебільшого пліч-о-пліч із протестувальниками стояли отці Української греко-католицької церкви та УПЦ Київського патріархату. Після Революції гідності саме до цих двох конфесій зріс рівень поваги. Вони показали свою громадянську позицію. Не відмежувалися від вірян. Захоплення викликали священики й ченці Михайлівського Золотоверхого, які прийняли побитих студентів 30 листопада. Влаштували госпіталь для поранених. Подібно діяли греко-католики – у церкві Святого Василія на Львівській площі та в Патріаршому соборі на Лівому березі. ЦЕРКВИ МАЮТЬ ПРОДОВЖИТИ ГРАТИ ОБ'ЄДНАВЧУ РОЛЬ У ЖИТТІ КРАЇНИ.
Володимир В'ЯТРОВИЧ, 37 років, історик
3 
1
Коментарі