4 вересня Олег Домбра, 48-річний підприємець із Хмельницького роздягається біля озера святої Анни. Ставить сандалі на краю бруківки, що веде до озера. На них кладе штани й сорочку. Сходами спускається до води, занурюється й швидко виходить.
- Ух і холодно ж! Десь, може, три градуси. Мені сусідка про це озеро розповіла. Її артрит дуже мучив, ніяк вилікувати не могла. Хтось порадив три рази залізти в це озеро й тричі пірнути з молитвою. Сусідці зразу легше стало. Мене печінка домучує, вже стільки тих таблеток перепив. Може, теж допоможе?
Озеро розташоване на межі Кременецького району Тернопільщини й Дубенського - Рівненщини. У часи татарських набігів, за легендою, тут з'явилася свята Анна. Її побачили діти-пастухи. На цьому місці забило джерело, яке зцілювало людей. Згодом біля нього звели храм. За радянської влади церкву зачинили, а озеро накрили бетонними плитами. Із 1991-го храм і джерело знову діють. Ними володіє православна церква Московського патріархату.
- Я жінку сюди свою привіз, - розповідає вчитель Віктор Клименко. - Аж із Чернівців. Вісім років тому вже були тут, тепер усе змінилося - комерція на кожному кроці. Святу воду в пластик закрутили й продають. У звичайному одязі лізти не можна. Жінка забула нічну сорочку. Тут їх продають від 50 до 200 гривень.
Біля храму розташовані торговельні ряди. Черниці крамарюють іконами, нічними сорочками, хрестиками, освяченим медом.
- Луплять бабло з віруючих, - приєднується до розмови Назар Вартовий, 65 років. - Перед іконою Анни поставили скриньку для пожертв. Отак цілуєш її і пхаєш зразу гривню, шоб гріхи відпустила. Я свічки купляв, аби за здоров'я поставити. Дав двадцятку, решту монахиня не віддала. Коли ходив поміж рядів, побачив кремній у кульочках. В околицях його багато, він воду очищає. Продають його місцеві, а тепер монашки бізнесом зайнялися. Тільки свій кремній цінять вдвічі дорожче.
3 
1
Коментарі