У серпні в Хмельницьку пройде музичний фестиваль "Чупакабра-фест". На Тернопільщині раніше зняли мультфільм про цю легендарну істоту, а в Києві - короткометражне кіно.
Митці розповідають, чому чупакабра стає популярною в літературі й кіно
Іван Андрусяк, 42 роки, письменник і поет, пише дитячі вірші про чупакабру:
- Історії та персонажі не з пальця народжуються, їх життя підказує. Чупакабра з'явилася не тому, що хворі лисиці нападають на кролів. Вони це робили завжди. Просто в оцій мертвоті, у суцільному суспільному дурдомі, людям знадобилося щось живе, зубасте й веселе. Чупакабра - якраз така. Сподіваюся, вона колись пробереться у Межигір'я й декому дещо відгризе.
Через сотню років говоритимуть: "Вони жили в часи чупакабри". Ця істота може стати нашим Міккі Маусом.
Написати про цього звіра мене попросили діти. Читав їм свою повість про чакалку - людиноподібне містичне створіння, яке забирає вночі неслухняних дітей до лісу. А вони попросили книжку про чупакабру.
Удома з льоту написав кілька віршиків. Дітлахам дуже сподобалися, реготали. Моя чупакабра шкодлива, може напакостити. Трохи забіяка, вся схарапуджена, але весела й не страшна. Може, у наступній повісті вона познайомиться із чакалкою.
Деякі діти вірять у чупакабру, інші - ні. Як вона точно виглядає, хай кожен уявляє сам. Може, колись дітей лякатимуть нею.
Через сотню років говоритимуть: "Вони жили в часи чупакабри"
Школярі з міста Чортків Тернопільської області зняли пластиліновий мультфільм "Базар, або не Реальні трафунки". У ньому відтворено один день із життя місцевого ринку. Торговці та чортківчани говорять про загадкового звіра. Один із героїв описує його так: "Страшне, по ночах лазить. У куми всіх кролів передушило, пса настрашило. Всюди трійла їй понасипав. Пес донині заїкається". Текст писали гуртом. 16-річна Тетяна Ясінчук, крім того, ліпила персонажів. 12-річний Олександр Марчак фотографував сценки, а на два роки старший Роман Країнський - монтував.
Олег Марчак, фотограф, керівник дитячого фотогуртка "Первоцвіт". Допомагав знімати мультфільм
- Прийшли діти й кажуть: "Хочемо кіно знімати". Пробували фотоапаратом - виходило неякісно. Познайомилися з Тетяною, яка прекрасно ліпить із пластиліну. Запропонував зробити мультик. Думали над сценарієм, хтось підкинув ідею зняти про міський базар. Він дратує усіх жителів Чорткова. Місто красиве, але гостей соромно ввечері у центр вести. Якраз у той час там базарують. Сміття стільки, ніби Шанхай китайський. Хотіли сказати: з ринком треба щось робити.
Роботу над мультфільмом почали торік у червні, завершили у вересні. Я витратив на нього 56 гривень, усе - на пластилін. Вигадували сценарій - від сміху по підлозі качалися. Майже всі ситуації та герої - з життя. Суржик ввели спеціально, щоб зберегти місцевий колорит. Чортківського валютчика ліпили з реального чоловіка. Люди тепер приходять до нього, кажуть: "Мужик, ану зроби отако", - і показують підкладку піджака. Він у мультфільмі гроші там ховає. Валютчик якось запитує мене: "Що ви там зняли? Усі тепер підколюють". Міліція косилася, бо прізвище міліціонера у стрічці - Хабарченко. Фінальний діалог у мультику - про капці. Покупець питає, чи є на розмір більші. Продавець каже: "Обріжеш нігті, помиєш ноги - буде якраз". Цю фразу підслухали на базарі.
Чупакабра у сюжет влізла боком, бо про неї багато говорили. Але з пластиліну її не ліпили. Думаю, вона напевне увійде в наш фольклор. Разом із Фарбованим Лисом і Бабою Ягою.
Працюємо над другою частиною мультфільму. У ній усі декорації та герої будуть більші, детальніші. Ратуша, яка справді є біля нашого базару, у першому мультику була 20 сантиметрів заввишки. А тепер зробимо метрову. І чупакабру зліпили. Це - улюблений персонаж Тетяни, Олександра й Романа.
Наприкінці квітня на фестивалі "Кінофронт 2011" показали короткометражку "Жах Чупакабри". Її зняла столична студія УПВ. Стрічка про те, як невідомий звір в українській провінції нападає на людей і тварин. Міліція не втручається. Селянин Микола хоче помститися за роздерту курку Елізабет. Чупакаброю виявляється місцевий лейтенант міліції Іванченко.
Дмитро Захаревич, 30 років, продюсер фільму "Жах чупакабри":
- Найчастіше треш - пародію на чужий фільм - роблять на американські комедії. Ми теж спочатку хотіли взяти за героя Робокопа. Потім вирішили - цікавіше буде наш, український. Ідея виникла, бо вже був крутий і достатньо розкручений міф про чупакабру. Цей образ - універсальний, дуже легкий, аполітичний, дозволяє вибудувати фільм жахів. Ідеально підходить для висміювання соціальних негараздів за допомогою стьобу.
На фільм витратили гривень 600. Найдорожчою була курка Елізабет, заплатили за неї 60 гривень. Хотіли засмажити після зйомок, але наш пес устиг облизати її, то він Елізабет і схрумкав. Стрічку зняли за сім днів на Русанівці (столичний житловий масив. - "Країна"), монтував його два місяці. Сценарій писали разом. У ньому чупакабри насправді нема, її вдає сільський міліціонер. Бо йому дають гроші, щоб зловив чи убив звіра. Він сіє паніку серед людей, аби грошей давали все більше й більше.
Наприкінці 2012 року покажемо другу частину - "Помста чупакабри". Уже почали працювати над нею.
У перекладі з іспанської "чупакабра" - "козячий вампір" або "той, що ссе козячу кров". Перші чутки про загадкову тварину з'явилися 1975 року в Пуерто-Ріко. Про звіра заговорили, коли хтось подушив усіх курок на місцевій фермі й виссав у них кров.
Істоту описують як схожого на кенгуру мутанта заввишки 1,5 м. На ногах має по три великі пальці з довгими кігтями, у пащі - чотири ікла. Тіло - як у велетенського вовка, але без шерсті. Шкіра - сіра, очі - червоні.
В Україні історії про напади істоти, схожої на чупакабру, розповідають на Львівщині, Київщині та Рівненщині. За однією версією, кролів і птицю душать єнотоподібні собаки й лисиці. Друга стверджує, що українські "чупакабри" є нащадками від схрещення вовків і собак.
У США на чупакабрі заробляють: зображення звіра друкують на футболках, бейсболках, кружках. Під такою назвою продають цукерки й шоколад.
Вірш Івана Андрусяка про чупакабру. Без назви
У темному лісі сумна чупакабра
самотньо і тихо жила.
Були в її хаті лиш віник і швабра,
півмиски, шматочок стола…
У хащі у дикій гуляла півночі,
шукаючи здобич, вона.
А інших півночі на гнізда сорочі
понуро дивилась з вікна.
А зранку зламавши і віник, і швабру,
і ледь не зваливши димар,
навідав самотню сумну чупакабру
самотній сумний чупакабр.
І тем для розмови було в них багато,
і трапеза спільна була -
любісінько двоє взялись догризати
півмиски, шматочок стола…
Хоч часу відтоді пройшло небагато,
а вже голоси в них дзвенять,
вже сум де й подівся - бо в них повна хата
маленьких чупакабренят.
Фрази з мультфільму "Базар, або не Реальні трафунки", які можуть стати крилатими:
"А ви кріликам допомогли повиздихувати, чи вони, може, самі?"
"Вони пообколюються, пообкурюються, то ще й не таке їм попривизжається, а мені потім прибирай за ними"
"Лейтенент Хабарченко: "Що за збори і по какому поводу? Попрошу нє нагнєтать".
2 
1
Коментарі