Юридична практика незаперечно доводить – ефективність покарання полягає не у його суворості, а у невідворотності. Саме невідворотність справедливого суду зупиняє потенційного злочинця.
Минулої весни ФІФА могла призупинити членство у своїй організації Російської Федерації як країни-агресора у відповідь на загарбання Криму. Перспектива збірної Росії не поїхати на фінальний турнір Кубка світу 2014 року та не грати восени у відборі до Євро-2016, разом із недопущенням клубів до єврокубків, протверезила б значну частину російського суспільства. Футбольна ізоляція, навіть тимчасова, боляче вдарила б по самолюбству мільйонів громадян РФ, примусила б їх критичніше ставитися до дій свого президента Путіна. Це було б значно ефективніше будь-яких "точкових санкцій", зниження цін на нафту і падіння курсу рубля. Впевнений, якби сталося саме так, нині не було б війни на Донбасі, а щодо статусу Криму досі тривали би нескінченні, зате винятково мирні міжнародні переговори.
На жаль, цього не сталося. Ймовірне позбавлення Росії права провести фінальний турнір Кубка світу 2018 року буде дуже запізнілим і не матиме жодного ефекту. Це буде лише один із численних факторів міжнародної ізоляції Москви. За цей час зруйновано кілька українських міст, вбито тисячі безневинних людей, а життя мільйонів українців назавжди скалічене.
Ніхто не знає, що буде 2018-го. За найгіршого, але цілком імовірного сценарію, обговорювати перспективи світових футбольних змагань 2018 року буде так само недоречно, як фінал футбольного Кубка світу 1942-го. Тоді ситуація була дуже подібною: якби не було Олімпійських ігор 1936 року в нацистській Німеччині, якби фашистську Італію не допустили до Кубка світу-1938, можливо, не було б Другої світової війни.
3 
1
Коментарі
1