Першу вагітність треба планувати з 20 до 30 років

Кожна четверта українська родина не може мати дітей. Люди дедалі частіше вдаються до сурогатного материнства, донації статевих клітин. Про репродуктивні технології розмовляємо з директором клініки репродукції людини "Альтернатива", кандидатом медичних наук Ігорем Палигою

Ваша клініка займається сурогатним материнством?

– У питаннях сурогатного материнства є багато юридичних та етичних нюансів. На сьогодні немає чітко налагодженої юридичної бази, яка повністю захищала би пацієнтів та заклад. Тому пальму першості віддаємо іншим спеціалізованим установам, які позиціонують цей напрямок діяльності як пріоритетний.

Також не віддаємо переваги іноземним пацієнтам. Для приватних клінік співпраця із закордонними парами досить вигідна. Вони платоспроможніші за українців. Але мета нашої діяльності має інший вектор – за адекватну вартість надаємо висококласну репродуктивну допомогу віт­чизняним родинам. Деякі з них пережили десятиліття безпліддя з попередніми невдалими спробами народити дитину. Справж­ній кайф для колективу, коли приходить позитивний результат на вагітність, особливо у складних випадках. Ми переживаємо за пацієнтів, як за своїх рідних.

За прикладом західних ­бізнес-леді українки відкладають народження нащадків "на майбутнє". Кожна п'ята народжує ­після 35 років, сьома – після 40. Чи доцільний принцип – спочатку ­кар'єра та матеріальна стабільність, потім діти?

– Кожна людина в праві планувати своє життя, як вважає за потрібне. Але треба зважати на реалії нашого сьогодення. ­Тривалість та рівень життя в нас нижчі, ніж у європейських країнах. Відкладати народження первістка до 40 років не варто. Оптимально планувати першу вагітність із 20 до 30 років.

Але ж можна скористатися досягненнями сучасної репродуктології. Наприклад, заморозити власні "молоді" яйцеклітини на майбутнє?

– Так, можна. Але, по-перше, далеко не кожна жінка може собі дозволити подібну процедуру через вартість. По-друге, хоча кріо­консервація яйцеклітин та тканин яєчників є революційними методиками, їх ефективність залишається низькою. В Україні за допомогою метода кріоконсервації яйцеклітин народилася одна дитина, в Росії – 11. Інша ситуація, коли пацієнтка змушена це зробити. ­Наприклад, при онкопатології.

Ставлення суспільства до допоміжних репродуктивних технологій вказує на рівень його демократичності, матеріального та інтелектуального розвитку. З одного боку, позитивним є факт збільшення медустанов, що володіють найсучаснішими, досить складними технологіями, які потребують спеціального ­обладнання та підготовки персоналу. Завдяки науковому прогресу батьками можуть стати ­пацієнти, яких ще 10 років тому вважали безнадійними. З іншого боку, в кожної людини є право мати бажаного нащадка і самостійно вирішувати, як і коли його зачати. Демократична держава повинна лише чітко регламентувати процес лікування. Робити доцільні етичні обмеження, щоб не допускати випадків, які йдуть урозріз із українським менталітетом та культурою. Збільшення вікового цензу для жінок, що ­можуть скористатися допоміжними репродуктивними технологіями, вважаю непродуманим ­кроком. Державі потрібно зробити ці процедури ­фінансово доступнішими для безплідних пар. Зараз за державні кошти виконується лише одна спроба для обмеженої категорії жінок. Власними силами навіть при ­великому бажанні клініки це не вирішать.

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73,

тел.: 0(32) 232 77 83,

0(63) 230 18 72,

www.ivf.lviv.ua

e-mail:[email protected]

skype:alternatyva.ivf

×