Рок був локомотивом. Таланти народжували "Червона Рута" й "Перлини сезону"

 

Олександр ЄВТУШЕНКО, 53 роки, музичний критик, продюсер

Редактор першої регулярної музичної газети "Аудіо-толока". Ведучий музичної телепрограми "Тинди-Ринди" з 1994-го, радіопередач "Рок української вдачі" та "Музичний острів" на радіо "Свобода". Автор книжок "100 альбомів з України. Вибрана дискографія", "Легенди химерного краю", "Обличчя музики. Творчі портрети українських зірок", "Кому Вниз: Музика Високого Духу". У різні роки працював прес-аташе фестивалів "Червона рута", "Перлини сезону", "Таврійські Ігри", "Альтернатива", "Мазепа-фест".

Усе почалося 1989-го з фестивалю "Червона рута" в Чернівцях. Під час другої "Рути" в Запоріжжі Україна стала незалежною. Це був перший стрибок української популярної музики. Головною була співана поезія, рок-музика. Меншою мірою - поп, бо з'явилися тільки Іра Білик і Руся. Рок був локомотивом. Тоді виникли "ВВ", "Брати Гадюкіни". Рок існував в Україні й раніше. Але таким виразним, національно свідомим ще ніколи не був.

Артисти збагнули, що треба структуризуватися. "Комора" - це фактично  гігантський магазин музичного обладнання. Крім торгівлі, фірма влаштовувала тури деяким командам - "Гадюкіним", "ВВ". Також багато зусиль доклала компанія звукозапису "Кобза", яка почала випускати вітчизняну музику на касетах. Ці дві структури зробили погоду.

Головною кузнею талантів залишалася "Червона рута". Із неї вийшли "Тартак", ТНМК, "The Вйо". Спочатку кошти на фестиваль знаходив комсомол, пізніше - Міністерство культури. Діаспора відчула зміни в Україні й сюди потекли гроші. Заснували багато благодійних фондів. Але невдовзі вони розчарувалися. Думали, що будуть скоріші зміни.

Другою кузнею талантів був фестиваль "Перлини сезону". Його організували за рахунок приватного капіталу. Вони планували розкручувати зірок, щоб потім заробляти на них. У комерційному плані "Перлини" виглядали дуже непогано, та "Червона рута" подарувала більше талантів. Головним досягненням "Перлин" став львівський гурт "Океан Ельзи".

Вакарчук і компанія від початку хотіли грати те, що зараз - поп-рок. Під цю музику набагато легше знайти спонсорів, аніж тим же "ВВ". Це був перший реальний шоу-бізнесовий проект в Україні. Знайшлася серйозна фінансова структура, яка поставилася до "ОЕ" як до комерційного проекту. Із ними уклали угоду на п'ять років. Чітко прописали майбутню кількість дисків, прибуток, усі форс-мажори. Гурт не мав права міняти склад, мусив виїжджати на всі заплановані концерти, брати участь у корпоративах. Ставку робили на пісню "Там, де нас нема". Її написали за декілька хвилин і випадково виконали на концерті. Продюсери зрозуміли - це хіт, наполягли зняти кліп.

Зараз "Океан Ельзи" свій творчий пік уже пройшли. Світ вони не завоюють не тільки через українську мову, але й через вторинність музики, яка вдало, однак усе ж копіює західні зразки. Утримати ж свою позицію зможуть, якщо змінюватимуться. Це зменшить аудиторію, але як творче явище вони розвинуться. Тим більше, їх підтискають конкуренти, найближчі - "Друга ріка" і "С.К.А.Й.".

"Океан Ельзи" свій творчий пік уже пройшли. Світ вони не завоюють не тільки через українську мову, але й через вторинність музики, яка вдало, однак усе ж копіює західні зразки

Ірина Білик стала повноцінним учасником шоу-бізнесу, коли басист її гурту "Цей дощ надовго" Юрій Нікітін зачохлив гітару й створив агенцію. У ній Білик, до появи Вєрки Сердючки, була головною зіркою. Ірина сильно втратила від переходу на російську мову. Вона була національною зіркою України. Тепер злилася із сірою масою московської попси.

Другою шоу-бізнесовою хвилею можна назвати появу Олександра Пономарьова. Він - дітище "Території А". Ця мистецька агенція виникла з приходом на канал ІСTV американців. Вони робили ставку на національний продукт. Хіт-парад ішов тричі на день. Його обличчям стала Анжеліка Рудницька. "Територія А" - це поява й ствердження україномовної танцювальної музики. Але потім з'явилися нові господарі й зрозуміли, що потужні рекламодавці не клюють на молодіжну аудиторію хіт-параду.

Зараз обличчям української музики є Вєрка Сердючка. У ній поєднуються всі риси нашого менталітету: гумор, самоіронія.

А зірки рок-музики - це Олег Скрипка, Андрій Середа з "Кому Вниз" і був Сергій Кузьмінський, лідер "Братів Гадюкіних". Усі мають клонів. Нішу "Братів Гадюкіних" зайняли "ТіК". Ті, хто копіюють Середу, настільки маргінальні, що широкому загалу не відомі. Найбільш знані послідовники "ВВ" - це "Гайдамаки", "Мандри".

Системою БГРП - бандитизація, гламуризація, русифікація і порнографізація української поп-музики називаю тенденцію останніх років. Це почалось із появи радіо "Шансон". Відтоді народився єдиний якісний поп-продукт - "ВІА Гра". Інші - вульгарні підробки, які експортуються на Схід.

Таїсія Повалій - зірка, але така, що сидить на двох стільцях - українська музика й російський шоу-бізнес.

Руслана чесно заслужила статус зірки своїми "Дикими танцями". До "Євробачення" робила цікавий поп-арт-рок. Після конкурсу намагалась втілити денс-проект, якого не вистачало. На сьогодні співачка здала.

Філармонії ми зберегли. У них труси не продавали, як у багатьох кінотеатрах через занепад кіно. Наша консерваторія готує артистів на експорт. Валентина Степова утвердилась у Віденській опері, Володимир Гришко приїхав сюди із США готовою зіркою. Інтелектуальний рівень нашого суспільства занизький, щоб оцінити класичне мистецтво.

Гарного світового відповідника не вистачає хіба в актуальній танцювальній культурі. Нема своєї Lady Gaga. Хоча й називають Джамалу, але вона не тільки поп-співачка, занадто відчувається джазова школа.

Що потрібне на Заході - це український етно-рок. Те, що супер успішно робить боснієць Горан Бреґович.

Головні хіти незалежної України - "Весна", з якою "ВВ" увірвалися після повернення з Франції, і "Вона" гурту "Плач Єремії". Окремо треба згадати пісню "Україна" Тараса Петриненка, про яку серйозно говорили як про майбутній гімн.

×