Шевченко мусить іти ва-банк і довіряти Реброву

Тренер збірної втратив контакт із гравцями

Поразки футбольної збірної України в Лізі націй від Алба­нії та Чехії стали продовженням невдачі на Євро-2024. Тренер Сергій Ребров так і не зміг виправити помилки. Не критикує його тільки ледачий. Проте у своїх позиціях на посаді фахівець може бути впевнений. Звільнення не передбачено.

Для цього є декілька причин. Насамперед сам статус турніру. Його можна назвати напівтовариським. Навіть незважаючи на те, що за підсумками Ліги націй визначають рейтинг команд. Це впливає на жеребкування відбору до Кубка світу та Євро й на потрапляння до фінальної частини. По-друге, нині немає очевидної заміни тренеру. По-третє, нашим футболом нині керує Андрій Шевченко. У нього чудові стосунки з Ребровим. Але річ навіть не в цьому. Шевченко пам'ятає невдалий відбір до Кубка світу-2018 очолюваної ним команди. Ніхто з посади тоді його не зняв, а збірна успішно пройшла відбір на Євро-2020/21. Шевченко почувався переможцем. Особливо після того, як дійшов до чвертьфіналу згаданого турніру нехай і за суперечливих обставин.

 

Але є один тонкий момент. Восени 2018 року команда Шевченка почала намацувати свою гру та перемагати в Лізі націй. Тренер уперто гнув свою лінію. Час показав, що він мав рацію. У Реброва не виходить нічого. І поточні невдачі в Лізі націй накладаються на повне фіаско під час Євро.

Команда не має рішень у ситуаціях, коли суперник починає пресингувати. Тренерський штаб уперто ставить іспанський футбол із коротким пасом і не бажає його спрощувати. Протидію такій манері дій українців знайти легко. Прихопити футболіста, який володіє м'ячем і перекрити лінії передач на ближнього. Тому так подібні поразки від румунів на Євро й албанців у Лізі націй. Нічого нового не було як у виконанні українців, так і нашого суперника.

Іще один серйозний недолік у грі збірної України – відсутність високого пресингу. Ребров його практично не застосовує. Команда не наполягає на тому, щоб швидко перехопити м'яч, і розташовується в середині поля, не тиснучи на суперника. Це створює проблеми в обороні. Тому достатньо пропускаємо, а захисники індивідуально не показують усього, на що здатні.

Врешті, ігрові проблеми з часом можна було б вирішити. Набагато більше турбує відсутність взаєморозуміння в роздягальні команди. У Реброва не склалися стосунки з Олександром Зінченком – тим, на кого спирався тренер Андрій Шевченко. Дійшло до того, що поразку від румунів гравці обговорювали у своєму колі, попросивши тренерський штаб не втручатися. У збірній мікроклімат – надто важливий чинник. Тренер, не маючи достатньо часу на відпрацювання ігрових моментів, повинен уміти запалювати футболістів. Флегматичний Ребров на це не здатен. Враження, що свою прохолоду стосовно журналістів він переносить і на гравців.

Найближчі матчі команда проведе без травмованих Зінченка та Малиновського. Склад півзахисту треба буде перебудовувати. Думати, як розташувати на полі Судакова та Шапаренка – двох талановитих гравців із "Шахтаря" і "Динамо", які в збірній не можуть ужитися так, як на початку нульових знамениті англійці Джеррард і Лемпард.

11 жовтня Україна гратиме з Грузією. Цього суперника, на відміну від вірменів, ми здебільшого обігрували. А навіть коли й ні, то нічиєї було достатньо, щоб, приміром, вийти до фінальної частини Кубка світу-2006. І ставлення до кавказької команди було відповідне – технарі, які все одно не зможуть нам нічим зашкодити.

Нині ситуація змінилася докорінно. Грузини, на відміну від нас, вийшли з групи на Євро-2024. Вони мають у складі реально дієвих зірок – воротаря Мамардашвілі та нападника Кварацхелію. Тож статус фаворита ми втратили. Можливо, й добре. Завжди психологічно легше, коли від тебе нічого не чекають. Бо, як виявилося, планку сподівань від нинішнього покоління гравців ми підняли занадто високо.

Час опуститися на грішну землю.

×