На президентських виборах у Росії технології фальсифікацій якось змінилися порівняно з парламентськими?
- До президентських виборів влада постаралася зробити порушення більш прихованими. По-перше, заздалегідь включали в кілька виборчих списків ту саму особу. Тобто, за кілька днів до виборів людина приходить у комісію і пише заяву, що не зможе ані проголосувати за місцем проживання, ані взяти відкріпне посвідчення. І просить включити його в список виборців на основі заяви. Його вносять туди, він голосує і йде на іншу виборчу дільницю робити те саме. І так багато разів. Для більшої ефективності давали потрібним людям пачку заяв із проханням включити їх у список на різних дільницях, а ті розносили заяви по комісіях.
Нерідко голосували за інших осіб. Членам виборчих комісій давали різні, наперед обумовлені сигнали: або це гумка від грошей на руці, хрестик олівцем чи календарик у паспорті. Щоб розуміли: це - не той виборець, але нехай голосує.
Також це підвози виборців, як було й у вас - курсували автобуси з людьми, в кожного з яких було по десятку відкріпних талонів. Скрізь вони голосували.
Встановлені веб-камери не допомогли?
- Ні. На ній же не видно, чиє прізвище під відкріпним талоном стоїть. Навіть спостерігачі не завжди можуть це побачити. Камери лише допомогли зменшити кількість масових вкидань бюлетенів.
Іще один спосіб фальсифікацій, який активно застосовували - голосування на дому. Набралося шість мільйонів людей - на півтора мільйона більше, ніж на думських виборах. І в комісіях часто брали з собою, скажімо, 200 бюлетенів, спостерігачам говорили: "Часу нема, місця в машині всі зайняті - вибачайте, взяти вас не можемо". Їдуть кудись автівкою, за пару годин повертаються - і 200 бюлетенів у них уже заповнені. При цьому, за нормативом, одній людині треба приділити 15 хвилин.
В Україні за півроку відбудуться парламентські вибори. Як ви витратили би цей час, щоб не допустити фальсифікацій? Чого навчати, за чим стежити?
- Головне - спонукати людей записуватися спостерігачами. У Росії з минулої осені - бум спостерігачів. Люди готові витрачати свій час на тренінги, сидіти до ранку на виборчих дільницях. І в Москві, де спостереження було наймасштабніше, результат разюче відрізняється від інших регіонів. Навіть враховуючи величезну кількість зафіксованих порушень, офіційно по Росії Путін набрав 63 з лишком відсотків, а в Москві - 48.
Треба, щоб на дільниці був не один спостерігач, а троє-четверо. До того важливо створити майданчики, на яких ці люди заздалегідь знайомилися б один з одним і усвідомили, що вони - команда спостереження. У цьому допомагають соціальні мережі. Також треба розробити методичні матеріали й посібники - недовгі та доступні більшості - і брати їх із собою на виборчі дільниці.
Варто використовувати різні освітні методики. Не просто лекції читати для спостерігачів, а й влаштовувати всілякі інтерактивні штуки. Ми навчали через інтернет - із відеороликами, прикладами конкретних ситуацій, різноманітними навчальними іграми. Потрібна психологічна підготовка.
Людина голосує і йде на іншу виборчу дільницю робити те саме. І так багато разів
І ще важливо забезпечити швидку передачу даних. Створити систему, куди спостерігачі могли б повідомляти про порушення й отримувати відкриту консультацію. У нас був інтернет-проект "Карта порушень", з трьома способами передавати дані туди - інтернет, СМС і безкоштовна гаряча телефонна лінія.
У нас діяв проект "СМС-Центрвиборчком". Це - можливість із дільниці швидко відправити СМС із результатами голосування. Так дані по столиці ми дізнались на кілька годин раніше, ніж московська виборча комісія. Це допомагало боротися з переписуванням протоколів - із накиданням голосів потрібному кандидату. На дільницях наші спостерігачі попереджали: "Дані вже в інтернеті. Доки ваші люди довезуть протоколи в ТВК, цифри всі знатимуть. Тому переписувати протокол нема сенсу".
Цей метод дешевий, не треба створювати кол-центри на 200 людей. Треба просто попередньо акредитувати номери мобільних своїх спостерігачів - для певності, що СМС приходять від надійних джерел.
Ваші результати істотно відрізняються від офіційних?
- За нашими даними, загальноросійський показник Путіна - 50,11 відсотка. А по Москві в нього 45 відсотків, офіційні ж дані - 48. Зараз ми ще раз підбиватимемо підсумки на основі повних даних від спостерігачів. Результат можна буде побачити на сайті kartaitogov.ru.
Яка у вас основна емоція після офіційних даних ЦВК? Розчарування, роздратування, смуток?
- Смутку немає жодного. Мені все одно, хто приходить до влади - але важливо, щоб людина перемогла чесно. Зараз є чітке відчуття, що нас надурили шляхом використання названих технологій.
Як на мене, ті, хто були на цих виборах спостерігачами й виступав за чесні вибори - скоріше перемогли, ніж програли. Вони довели, що можливо відстояти більш-менш реальні результати. Тож треба працювати далі, приваблювати активних людей. У нас попереду регіональні вибори у жовтні, у березні 2013-го вибиратимемо губернаторів. Скрізь знадобиться контроль.
Чи влада піде на це?
- Є, звісно, ризик того, що влада злякається громадянської активності й намагатиметься вбити це в зародку. Можуть і нас закрити - є чіткі сигнали, борються з активними членами. Було б дивно, якби влада спокійно спостерігала за зародженням громадянського суспільства, яке ускладнюватиме їй життя. Але це не означає, що не треба нічого робити. Іще торік у вересні ніхто не очікував, що в Росії буде така громадянська активність. А зараз ми бачимо, що соціологи й політологи помилялись. Але дуже важливо, щоб теперішні емоції перетворювалися на довгострокові ініціативи.
Що це можуть бути за ініціативи?
- Будь-які акції, внаслідок яких влада має зрозуміти: люди не заспокояться, доки не отримають реалізації своїх вимог - чесних виборів, розслідування фальсифікацій, перевиборів у Держдуму й так далі. Головне, щоб ця активність не спадала. А зараз вона знижується - люди втомлюються, не відчувши швидких змін. Бо влада ж не готова до них - вона готова тягти час. Дуже довго вносить законопроекти, каже, що все змінить, але тільки за кілька років. У цьому її суть.
Вам не здається, що російська влада зі своїм потужним адміністративним та медійним апаратом намагатиметься довести ситуацію до такого ж результату, який Україна отримала після Майдану 2004 року - розчарування, депресія? Як цьому протидіяти?
- У протестному середовищі мають з'явитись якісь креативні інструменти ефективного впливу. Мітинги свою силу втрачають, бо на них говорять те саме. Вибори й надалі намагатимуться фальсифікувати, все залишиться на тих же місцях. І у всіх виникає питання: "Що далі?".
Думаю, воно до інтелектуалів - придумати наступний крок, який відповідав би очікуванням громадян.
Це буде простіше, якщо вдасться створити велику опозиційну політичну партію. Одну потужну - а не десятки чи сотні маленьких, чого бажає влада. Тоді ця партія матиме реальні можливості боротися за владу. Але очевидно, що влада цього не допустить - вона зробить так, щоб було п'ятсот партій, щоб усе це довести до абсурду. Так що попереду багато боротьби.
2 
1
Коментарі
34