З Усика ліплять загальнонаціонального кумира

Він стає пародією на Віталія Кличка

Загалом я не особливо цікавлюся боксом. Але мене про це ніхто й не запитує. Упродовж останніх років не минає і дня, щоб стрічка новин не принесла мені щось нове про боксера Олександра Усика. І не лише спортивне. У загальнонаціональних українських новинах Усик з'являється чи не частіше за президента Зеленського: Усик сказав те-то, про Усика згадав такий-то, Усику запропонували те-то, від Усика чекають того-то, Усик був там-то. І так щодня без перерви. Навіть на бокс. Спеціально перевірив: починаючи з 2019 року, Олександр Усик провів на рингу аж сім поєдинків. Тобто власне боксом цей спортсмен публічно займається трохи більш як раз на рік. Тож мав час заявитися в чемпіонат України з футболу за команду з Житомира. Добре, що її тренерам вистачило здорового глузду не випускати його на поле.

 

Який висновок? Очевидно, що з боксера Усика активно й послідовно ліплять загальнонаціонального кумира. Використовують усі можливі інструменти сучасного маркетингу. І тому Усик у нас тепер усюди. Інколи здається, що суто бокс лише заважає його розкручуванню. Судіть самі: після піврічного галасу навколо бою Усика з британським важковаговиком, яскравого шоу до і після бою, оті 36 хвилин, упродовж яких двоє здоровенних боксерів штовхалися в рингу, видавалися найменш привабливими. Усе найцікавіше було до і після. Якось одразу забулося те, що чемпіон світу за всіма можливими й неможливими версіями відомих, не дуже відомих і зовсім не відомих боксерських організацій так і не зміг завдати супернику хоча б одного справді сильного удару, який відправив би того якщо не в нокаут, то хоч би нокдаун. Навіщо про це згадувати, коли набагато цікавіше розповідати, в чому Усик вийшов на ринг, у чому з нього пішов, що й коли тримав у руках, із ким обнімався, кого привітав, чим вечеряв тощо.

Тепер усе починається знову. Смартфони бідолашних українців знову перевантажуються від щоденних новин про Усика, який невідомо коли наступного разу вийде на ринг, переганяючи за своєю кількістю новини про всі зимові види спорту разом. Нас просто змушують говорити про цього боксера. Хоча говорити, власне, немає про що. Ну виграв він за очками двобій за звання чемпіона світу. Так у нас вистачає чемпіонів світу в інших, не менш популярних за бокс, видах спорту. Але про них згадують побічно. Усюди Усик і ще раз Усик!

З цього приводу згадую два епізоди з життя боксерів, які мені запам'яталися на все життя. Перший – відкриття XXVI Олімпійських ігор 1996-го в місті Атланта, штат Джорджія, США. Ексчемпіон світу з боксу, 54-річний Мухаммед Алі, тремтячими від хвороби Паркінсона руками запалює олімпійський вогонь, водночас відбиваючи бажання займатися боксом у кількох наступних поколінь юних американців і не лише американців. Другий – за три роки по тому на токшоу одного з провідних телевізійних каналів Німеччини чемпіон світу з боксу Віталій Кличко невимушено спілкується з публікою тамтешньою мовою, викликаючи в німців оплески, а в кількох наступних поколінь юних українців нестримне бажання займатися боксом. Аби стати таким самим успішним, як Віталій Кличко.

Олександрові Усику поки що далеко як до першого, так і до другого варіанта продовження кар'єри. Але щось підказує, що повторити шлях Кличка, який після кар'єри боксера став одним із найпопулярніших українських політиків, йому навряд чи вдасться. Тому що це видаватиметься пародією. Погана пародія і зовсім не смішна.

×