Недавно розмовляв із послом дуже дружньої нам держави. Він вільно володіє українською і слідкує за нашими новинами. Що його найбільше дивує, то це наша невіра в добрі новини. Кожну таку сприймаємо як маніпуляцію. Сам він, навчений цим досвідом, коли хоче сказати українській публіці щось добре, маскує це під погану новину. Бо інакше не повірять.
Напередодні Різдва й Нового року спробую зробити щось подібне на прикладі двох пісень, які в ці дні почуємо не раз. Але слухати – не означає розуміти. Їх співають англійською, і навіть якщо ми розуміємо слова, не тямимо змісту. Бо для розуміння треба не лише тексти, а й контексти.
Перший приклад – пісня Slade з характерним для цієї групи провокативно-протестним написанням Merry Xstmas Everybody. Її передісторія почалася 6 жовтня 1973 року, коли на юдейське свято Йом Кіппур Єгипет і Сирія напали на Ізраїль. Розрахунок на несподіванку не вдався. Дамаське радіо повідомляло, що ізраїльські війська наштовхнулися на сильний спротив сирійців. Ізраїльське радіо скромно додавало: на сирійській території.
Найбільше постраждало сирійське місто Аль-Кусейр. У ньому жили 80 тисяч людей, а вціліло три будинки.
Війна закінчилася 23 жовтня. Перемир'я, однак, не стосувалося різкого скорочення експорту нафти, яке оголосили арабські країни як покарання Заходу за підтримку Ізраїлю. Постачання відновляться лише тоді, казали вони, як Ізраїль поверне захоплені території. І нехай Захід не робить собі ілюзій щодо поступок: арабське слово тверде.
У Бельгії та Нідерландах лікарні перестали приймати хворих. Велика Британія відчула брак не лише нафти, а й вугілля: шахтарі використали нагоду для оголошення страйку. Напередодні Різдва 1973 року подачу тепла обмежили до трьох днів на тиждень. Прем'єр-міністр Гіт закликав британців знизити температуру обігрівання в будинках до 18 градусів. Він покликався на слова свого лікаря, що за такої температури люди живуть довше.
Це було найтяжче Різдво від часів війни. І власне про нього співає Slade. Приспів містить неприкритий сарказм: "Придивіться до майбутнього – воно тільки зараз починається".
А починався цей рік дуже добре. Британія нарешті ввійшла в Європейську спільноту, і той же Гіт гордо проголосив на початку 1973-го: "Ми – європейці!" Йому було чим гордитися: він подолав спротив Франції, яка за останні 10 років двічі ветувала заявку Британії увійти в об'єднану Європу.
У самому ж Парижі у перші місяці того року дипломати США, Франції та В'єтнаму підносили шампанське за закінчення в'єтнамської війни. Це якраз те, що обіцяв американський президент Ніксон в інавгураційній промові у січні 1973-го. Правда, ФБР уже почало слідство у справі Вотергейту. Але тоді ще ніхто, включно з Ніксоном, не знав, що через рік йому прийдеться йти у відставку.
Крім Вотергейту, 1974-й запам'ятався як рік перемоги шведської групи АBBА на Євробаченні. П'ять років пізніше вона випустила хіт, який у новорічну ніч крутять найчастіше – Happy New Year. Пісня cповнена м'якої іронії. Про те, що якщо нам не вдасться перетворити наших сусідів на ворогів, ми всі загинемо. Що люди – дурні, бо вірять у краще навіть коли їхні надії розтоптані, як новорічні конфеті на підлозі. І що "красивий новий світ" постане хіба що на попелі наших мрій. У кожному разі, ніхто не може сказати, що чекає нас за 10 років, наприкінці 1989-го.
Того року в Ірані сталася революція, радянські війська ввійшли в Афганістан, і ціни на нафту знову пішли вгору. Виграти від цього мав насамперед Кремль: у нього не було політичних скандалів і страйків, він мав нафтові родовища. Нобелівський лауреат американець Пол Самуелсон прогнозував, що в наступні 20–30 років СРСР пережене США.
Зараз ми знаємо відповідь на запитання гурту АBBА: через 10 років після 1979-го впала Берлінська стіна. І коли на майках писали The party is over, мали на увазі не новорічні вечорниці, а Комуністичну партію.
Обидві пісні містять алюзії до наших часів. Вони обіцяють бути такими ж тяжкими. Зрештою, часи майже ніколи не бувають легкі. Як каже закон Мерфі, якщо нам здавалося інакше, значить ми чогось сильно недобачали.
Але це не може бути достатньою причиною впадати в розпач. В історії можливо все. Навіть зміни на краще – як це показує післяісторія двох згаданих пісень
1 
1
Коментарі
2