"У подруги почалися проблеми в особистому житті на 5 рік після шлюбу. Усе в Каті було чудово – мала трикімнатну квартиру, двох дітей, Саша багато заробляв. Кохали один одного до нестями, жити один без одного не могли. Прийшла привітати Катю з Днем народження у січні, а вона заплакана вдома сидить. Дітей до мами відправила, а сама вже третій день нічого не їсть, на роботу не ходить, нікого бачити не хоче. Олександр у вівторок прийшов з роботу, зібрав свої речі і сказав: "Пробач, я йду. Кохання пройшло". Хіба ж так може бути. Вона найкраща жінка у світі. Просто красуня, розумна, скромна".
"До мене майже щотижня звертаються жінки, яких покинули чоловіки, - каже сімейний психолог Ольга Буркова. - У всіх одне на умі: "Чому він пішов? Бо я вже не та, якою була раніше: молодою, доглянутою, веселою і життєрадісною". Насправді, причина може бути зовсім не у вас. На шляху вашого сімейного щастя могла з'явитися третя особа".
Канадські психологи встановили, що кохання, так само як і інші почуття (дружба, прив'язаність) може тривати певний проміжок часу. Коли людина кохає, у її організмі виділяється спеціальний фермент, який відповідає за це почуття. Жити цей фермент здатен максимум 4 роки.
"Звідси і пішло твердження, що кохання живе тільки 4 роки. Але тільки від вас залежить, як довго кохання триватиме у вашій сім'ї. Кожні 4 роки воно може не закінчуватися, а видозмінюватися – ставати сильнішим, пристраснішим, все більше прощати і розуміти. Стосунки для багатьох із нас відіграють найважливішу роль у житті. Полюючи на кохання, ми іноді самі не знаємо, що нам потрібно для цих стосунків: аби нас пожаліли, похвалили, піднесли до небес наші таланти чи щось інше".
Коли жінці для самовираження потрібен хтось іще, вона потрапляє у залежність до цієї людини.
"Сподіваючись, що про нас будуть турбуватися, ми втрачаємо контроль над нашим життям. Кохання терпить фіаско, коли партнери інстинктивно переносять свої потреби на іншого.
Серед вимог жінки-дружини насамперед фігурують турбота і розуміння, тому саме цим вони автоматично оточують свого коханого.
Чоловік навпаки розуміє це як прояв недовіри, бо для нього найголовнішим залишається довіра. Жінки часто мені нарікають: "Він не звертає уваги на мене, на мої потреби, не цінує того, що я роблю".
Я часто працюю з двома членами сім'ї, яка розпадається. Вислуховую чоловіка і тільки тоді розумію, у чому ж проблема. З його боку бачу іншу причину охолодження стосунків: "Щоб я не зробив, я у всьому винен. Я все роблю не так. Вона мене не розуміє та не чує".
У таких випадках подружжю самим важко розібратися у стосунках. Тоді й виникає помилкова думка, що кохання померло. А його таки можна повернути".
3 
1
Коментарі