47-річна киянка Світлана Дзюба має хронічну ниркову недостатність. Щоб очищати кров, жінка щодня кожні п"ять годин проводить процедуру — перитонеальний діаліз.
— Хворі нирки виявили у сім років. До восьмого класу мене постійно оглядали медики й прописували пігулки. Мама возила до бабок — вони давали трав"яні збори.
У старших класах Дзюба почувалася добре й її зняли з обліку. Знову звернулася до лікарів, коли завагітніла першою донькою. Дільничний уролог відмовився її вести, направив до Інституту урології. Лікар боявся, що у жінки відмовлять нирки.
— Там мене заспокоїли — ви не перша й не остання. Я старалася дієту підтримувати: не їла гостро й жирного, не перевтомлювалася. Першу половину вагітності почувалася не дуже добре, мучив токсикоз, тому лежала в урології. А як аналізи покращали — відпустили додому.
Каже, другу доньку виношувала легше. У дівчат здорові нирки.
— Проблеми почалися навесні 2004-го, коли відпочивала у Трускавці, — розповідає Світлана Олександрівна. — Перед поїздкою почувалася зле, піднявся тиск. Я тоді півтори зміни працювала. Думала, що то перевтома.
Трускавецькі лікарі зрозуміли, що відмовляють нирки. Негайно відіслали її до столиці. До міської клінічної лікарні N3, на вул. Петра Запорожця, Дзюба потрапила через два тижні: не було вільного ліжка.
У мене сила з"явилася, а то до кухні дійти не могла
— Сестра приїхала зі словами: "Тепер лікарня мій дім", — долучається до розмови 37-річна Наталія Горбачова, сестра Світлани Олександрівни. — Почувалася погано, нічого не їла. Ожила лише, коли у лікарні поставили крапельниці.
Відтоді жінка час від часу лягала в урологічне відділення. Лікувалася народними способами.
— У нас весь балкон був заставлений гарбузами, — каже Світлана Олександрівна. — Я щодня пила натщесерце по 300 грамів гарбузового соку, робила чаї зі смородинового листя чи соняшникового пилку — щоб хоч якось чистити організм.
Сестра Наталя додає, що тоді вся родина скуповувала на Петрівці збірники з народної медицини. У травниць купували збори й несли Світлані.
— Лікарі бачили, що не допомагає, й запропонували гемодіаліз. Я його боюся — страшно шість годин лежати приєднаною до "штучної нирки" — кров забирають, очищають і повертають людині. Марина Борисівна, мій лікар, порадила перитонеальний діаліз. Цей метод був мені до душі.
Його людина робить удома. Катетером вводять та виводять із черевної порожнини 2,5 л розчину під час кожної процедури. Та суміш забирає з крові токсичні речовини і шлаки. Рідину Світлані Дзюбі видають у лікарні.
— Операцію зробили в Шалімова у грудні 2005-го. Потім полежала на гемодіалізі, бо організм був дуже зашлакованим. Через місяць почала робити діаліз.
Дзюба стала першою пацієнткою, яка спробувала цей метод. Вона підходила за вагою, зростом, у неї не було операцій на животі. Зараз на Київщині таких людей четверо. А по всій Україні — 618.
— У мене сила з"явилася після діалізу. А то до кухні дійти не могла, — розповідає Світлана Олександрівна. Жінка працює вихователем у дитсадку. — Процедура не складна: зливаю рідину в один мішок, заливаю чисту з іншого. Усе займає півгодини.
Окрім чистки, жінка п"є ліки та вітаміни. Щотижня ходить на контроль до Інституту нефрології та дотримується дієти.
Iз донорською ниркою людина проживе 20 років
В Україні 28 тис. хворих на ниркову недостатність. Щороку цю хворобу виявляють у 6 тис. людей. Серед причин недуги нефрологи називають різні хвороби нирок, цукровий діабет, судинні ураження нирок та гіпертонію.
— В ідеалі лікування хворих на ниркову недостатність має включати очистку на гемодіалізі, тоді на перитонеальному й пересадку донорської нирки, — пояснює директор столичного Інституту нефрології АМНУ Микола Колесник, 54 роки. — Тоді ми можемо гарантувати, що людина проживе ще 20 років. Якщо ж цей хворий має цукровий діабет, то 12–15 років.
2 
1
Коментарі