"На північ був великий степ, в якому немає ніякого лісу, ніякої гори й жодного каменя, а трава чудова. Ця країна тягнеться від Дунаю до Дону… На північ від неї лежить Русія, що має всюди ліси; вона тягнеться від Польщі та Угорщини до Танаїду (Дону. – "Країна"). Ця країна вся спустошена татарами й понині щодня спустошується ними. Коли русичі не можуть дати більше золота або срібла, татари відводять їх та їхніх крихіток, як стада, в пустелю, щоб пасти їхні отари", – пише фламандський монах-францисканець Гільом де Рубрук про Київську Русь у своїй книжці "Мандрівка у Східні країни".
7 травня 1253 року він розпочав свою подорож із Константинополя до столиці імперії монголів – Каракорума.
Французький король Людовік ІХ Святий після провалу Сьомого хрестового походу вирішив узяти собі в союзники хана Батия.
Монахів переправили в порт Салдайя (нині – Судак) на півдні Криму. Там вони купили шість критих візків, запряжених волами, та рушили до ставки Батия в нижній течії Волги. За п'ять днів проїхали кримські степи й підійшли до Перекопу.
"На цій рівнині, до приходу татар, жили комани (половці. – "Країна") і змушували міста і замки платити їм данину. А коли прийшли татари, комани ввійшли в цю землю в такій величезній кількості, що поїдали одне одного; живі пожирали і розривали зубами сире м'ясо померлих, як собаки – трупи", – викладає Рубрук історію степового Криму.
Уздовж Азовського моря Рубрук рушив на схід. З великими труднощами дістався Дону, бо "наш провідник бажав, щоб я входив до кожного начальника з подарунком, а для цього не вистачало коштів".
На одному боці річки Батий і Сартах влаштували поселення русичів, які перевозили купців та послів. Татари цього робити не вміли. Рубрук бачив, як русичі "жали жито. Пшениця не родилася там добре, зате проса мають вони вдосталь. Руські жінки прибирають голови так само, як наші, а сукні свої з лицьового боку прикрашають білячим або горностаєвим хутром від п'ят до колін".
Майже два місяці добирався Рубрук до ставки хана Сартаха поблизу нинішнього міста Воронеж.
"На півночі лежать величезні ліси, в яких живуть два роди людей, а саме: моксель, які не мають жодного закону, чисті язичники. Міст у них немає, а живуть вони в маленьких хатинах у лісах. Їхній господар та більшість людей були вбиті в Германії. Саме татари вели їх разом із собою туди, тому моксель дуже схвалюють германців, сподіваючись, що з їхньою допомогою звільняться від рабства татар. Якщо хто спить з дружиною іншого, той не засмучується через це, якщо не побачить на власні очі. Удосталь є в них свиней, меду та воску, дорогоцінних хутр та соколів", – пише про край, який межував із володіннями Сартаха. Другим народом, за Рубруком, є "мердас, яких латиняни називають мердиніс (мордва. – "Країна"), і вони – сарацини (мусульмани. – "Країна")".
Сартах прийняв посла, але не вступив із ним у переговори. Відправив до Батия. Той спрямував францисканців до великого хана Мунке. Рубрук перетнув Волгу, пройшов повз Каспій та Аральське море. Наприкінці 1253-го добрався до Каракорума, де прожив півроку.
Врешті-решт хан Мунке передав послу листа французькому королю. У ньому називав себе владикою світу і вимагав від французів присяги на вірність, якщо вони хочуть жити з ним у мирі. Переговори не вдалися. З Каракорума через Іран і Закавказзя Рубрук 1255-го повернувся до Сирії, у свій монастир.
Увечері 10 травня 1933 року в центрі Берліна, на Оперплац, 40 тисяч молодих нацистів улаштували масове спалення книжок, "чужих для арійського духу". Подібні акції одночасно відбулися ще в 21 місті.
У вогонь кидали твори Генріха Гейне, Льва Толстого, Еміля Золя, Марселя Пруста, Еріха Марії Ремарка, Томаса Манна, Генріха Манна, Герберта Веллса, Джека Лондона. Ці автори, на думку організаторів, підтримували ідеї марксизму, пацифізму та сіонізму.
Студенти за день знищили понад 25 тисяч томів під музику оркестрів, співи, "клятви на вогні".
– "Ні" статевій розбещеності, що розтліває душу! Хай живе благородство людської душі! Я віддаю вогню твори Зігмунда Фройда. "Ні" – писакам, які зрадили героїв світової війни. Хай живе виховання молоді в дусі справжнього історизму! Я віддаю вогню твори Еріха Марії Ремарка, – з такими словами книжки кидали у полум'я.
З березня по жовтень 1933 року такі спалювання відбулися в 70 німецьких містах
6 травня 1833 року коваль Джон Лейн із містечка Гомер Тауншип, штат Іллінойс, виготовив перший сталевий плуг. Він переконався в неефективності дерев'яних та чавунних плугів у преріях. Відвали постійно забивались глинистим ґрунтом. Чистити їх було важко, а орати – повільно. Лейн розпиляв диски зі старої пилорами. Після обробки прикріпив сталеві частини до дерев'яної основи. Для роботи з таким плугом були потрібні п'ять-вісім биків. Свій винахід Лейн не запатентував.
6 травня 1840 року в Британії у широкий продаж надійшли перші у світі поштові марки – "чорні пенні". Їх назвали так через колір та вартість поштового збору. На них була зображена королева Вікторія у профіль. Цей малюнок обрали серед 2700 претендентів. Уніфікація та зниження тарифів на поштову кореспонденцію вдвічі збільшили обіг листів у Англії – до 168 млн щорічно. Зараз "чорний пенні" не є рідкістю, хоча за негашений варіант на аукціонах просять близько $33 тис.
10 травня 1230-го на Русі стався землетрус. Його спостерігали в Києві, Переяславі, Володимирі, Новгороді. У Києво-Печерській лаврі церква св. Богородиці розпалася на чотири частини. Не витримала поштовхів і трапезна. "Потряслася земля Ростовська, Володимирська, Суздальська, в саму обідню, також як і в Києві, і в Переславлі, і в Новгороді, і по всій руській землі, і церкви кам'яні розпалися на частини, в печері, в якій був приготований обід для убогих, все було розбите камінням", – згадано в Лаврентіївському літописі.
89,95 долара коштував перший фотоапарат компанії Polaroid – близько $500 за сучасним курсом. У Нью-Йорку його почали продавати 11 травня 1949 року. Чорно-білі світлини виготовлялись за 60 с. Перша партія розійшлася за день. Ідея створити фотоапарат, що робив би миттєві знімки, виникла у президента фірми Едварда Ленда. 1943-го донька захотіла одразу побачити себе на фотографії. виконання забаганки 3-річної дівчинки принесло Ленду $9 млн за рік
"Я… дал сию собственноручную расписку в том, что во время предстоящего путешествия моего в Америку я никогда не посмею употреблять в пищу человеческое мясо", –
дав таку розписку вчений-електротехнік, академік Йосип Гамель 6 травня 1853 року. На вимогу царя Миколи І його відрядили до США для ознайомлення з рівнем розвитку американської науки й техніки, особливо телеграфу. Міністерство народної просвіти направило подання на затвердження кандидатури Гамеля. Імператор написав на ньому: "Согласен: но обязать его секретным предписанием отнюдь не сметь в Америке употреблять в пищу человеческое мясо, в чём взять с него расписку и мне представить"
36 секунд вистачило, щоб німецький дирижабль "Гінденбурґ" згорів дотла. Він здійснював політ із Франкфурта до США. Пожежа сталася на третій день мандрів 6 травня 1937 року під час приземлення в Лейкхерсті, штат Нью-Джерсі. Із одного з газових балонів витік водень: він сполучився із киснем. утворилась вибухонебезпечна суміш. На той час 250-метровий "Гінденбурґ" був найбільшим літальним апаратом у світі. Загинули 36 осіб: 13 пасажирів, 22 члени екіпажу та один випадковий перехожий.
3 
1
Коментарі
2