До якої міри мілітаризованим було виховання дітей у СРСР, нині годі уявити. Фільми про війну не сходили з екранів кінотеатрів, їх регулярно транслювали по єдиній тоді програмі телебачення. Дитячих книжок на цю тему теж вистачало. Тож радянські діти були приречені грати "у війну". Всього необхідного для цього в магазинах було навалом.
Найбільш популярні були пістолети. Заряджалися спеціальними "пістонами" із сіркою. Залізні, вони швидко іржавіли, бо фарба була сяка-така. А що ви хотіли, коли той пістолет коштував 40 коп.? Трохи досконаліший був дитячий автомат із ручкою. Він коштував 1 крб, тож далеко не кожен радянський хлопчик мав таку розкіш. Я мав. Але коли мені купили того автомата, постріляти як слід не вдалося - постійно вилітала пружинка, яка мала посувати паперову пістонну стрічку. Та й стрічка швидко закінчилася. А купувати нову, хоч коштувала кілька копійок, - занадто великий клопіт для малого. Тож у своїх іграх, імітуючи постріли з нашої "зброї", ми просто кричали "тра-та-та".
Грати було заведено або в "наших" і "німців", або в "червоних" і "білих". Місць для "бойових дій" було довкіл скільки завгодно. Найкраще пасував для цього задній двір сусіднього продовольчого магазину. Там завжди валялися розкидані ящики, коробки та контейнери. Для "наступу" вистачало кількох метрів, а "відступати" можна було за невисокий паркан, де закінчувалася територія торговельного закладу.
Трохи дорожчі іграшкові кулемети дорослі купували дітям здебільшого у подарунок. Кулеметом можна було грати вдома, уявляючи себе чапаєвцем. Так ми одного разу і зробили у квартирі-"сталінці" мого однокласника Сергія. Гніздо кулеметника влаштували на полиці під стелею між кухнею та коридором. Підсадивши туди товариша, не змогли потім самі його зняти. Довелося чекати з роботи батьків Сергія. Вони не оцінили нашого вибору "вогневої точки".
"У війну" грати можна й самому. За 70 коп. продавали набори пластмасових солдатиків із такою ж гарматою на пружинці. У неї можна "зарядити" звичайний сірник і вистрілити на 20 см. А олов'яних солдатиків - по 3 коп. за штуку - я в першому класі назбирав цілий взвод. Аж батьки мусили йому знайти місце "дислокації" - за грубкою.
2 
1
Коментарі
1