"Моя мачуха Софія вважала 7 листопада своїм другим днем народження. Тоді персонал ялтинської аптеки залишав місто. Носили пакунки з ліками до човнів, які відпливали до судна "Вірменія". Названа мати побігла за останнім ящиком. Коли повернулася на берег, човен уже відчалив. Не встигла евакуюватися, але з усіх колег живою залишилася лише вона", – згадував про порятунок мачухи під час Другої світової війни тодішній солдат червоної армії Михайло Шпанін-Анісімов.
Наприкінці вересня 1941‑го нацистські війська захопили майже весь Крим. Радянська армія відступила до Севастополя, де була база Чорноморського флоту. Німці обстрілювали місто із суші, повітря й води.
5 листопада 1941 року керівництво міста вирішило евакуювати поранених військових і частину цивільного населення до Туапсе – тепер Краснодарський край Росії. Для цього виділили найбільше санітарне судно флоту – "Вірменію". Це був пасажирський теплохід, переобладнаний для медичної служби, позначений червоними хрестами. З початком війни під командуванням капітана 39‑річного Володимира Плаушевського 15 разів курсував з Одеси та Севастополя на Кавказ.
У ніч на 6 листопада бійці НКВД за списками починають пропускати людей на борт "Вірменії" – близько 300 поранених, медичний і господарський персонал чотирьох госпіталів, функціонерів Комуністичної партії, жінок із дітьми. Іноді на судно прориваються чоловіки, яких немає у списку. На корабель місткістю тисяча пасажирів заходить уп'ятеро більше.
Після відправлення капітан отримує наказ зупинитися в Балаклавській бухті. З катерів перевантажують ящики. Люди говорять, що то музейні цінності, витвори мистецтва й архів Компартії. За добу "Вірменія" прибуває до Ялти. Підбирають керівництво піонертабору "Артек" із сім'ями.
Командувач Чорноморського флоту забороняє Плаушевському виходити в море до настання темряви, щоб був непомітніший для ворожих літаків. Та капітан "Вірменії" більше боїться обстрілу із суші. Порушує наказ і о 8:00 у супроводі двох озброєних катерів і двох винищувачів виходить у море.
Починаються шторм і дощ. Плаушевський переконаний, що в таку погоду ворожа авіація не літатиме.
"Близько 10:00 біля мису Сарич над нами пролетів німецький розвідник, – записав у звіті боєць із катера супроводу Михайло Яковлєв. – Потім, ледь не торкаючись гребенів хвиль, у наш район зайшли два літаки-торпедоносці. Один із них скинув дві торпеди, але промазав. Нас вразила сила вибуху. Всі зрозуміли: якщо другий торпедоносець дістане "Вірменію", то їй буде кінець".
7 листопада 1941 року, об 11:25, німецький літак Heinkel скидає дві торпеди. Одна з них влучає в носову частину теплохода. Винищувачі із супроводу кидаються наздоганяти, стріляють із кулеметів. Той тікає. За кілька хвилин повертаються, але "Вірменія" вже зникла під водою.
Катерам супроводу вдається врятувати вісьмох пасажирів. Решта тонуть або помирають від переохолодження. Розслідування катастрофи засекречують. Дослідники вважають, що на "Вірменії" загинули до 10 тис. людей.
У 2000‑х експедиції України, Сполучених Штатів Америки та Росії почали шукати судно. Знайшли в березні 2020‑го. Воно лежить за 30 км від Ялти на глибині 1,5 км.
106 пострілів зробив 7 листопада 2007‑го у школі фінського міста Йокела 18‑річний Пекка-Ерік Аувінен. Він вважав себе достойнішим за інших і називав знаряддям природного добору. Як член мисливського клубу зміг купити пістолет. Увійшов зранку до школи й почав стріляти в усіх без розбору. Вбив п'ятьох учнів, двох учениць і директорку. 12 людей поранив. Понад годину вів переговори з поліцією. Потім зайшов у туалет і вистрелив собі в голову. Непритомного відвезли в лікарню, де помер увечері
7 листопада 1492‑го на поле біля міста Енсісхайм – тепер територія Франції – упав метеорит. Перед тим люди побачили наближення до Землі вогняної кулі. На місці її падіння виявили 127‑кілограмовий камінь. Голова магістрату наказав відвезти його імператору Священної Римської імперії Максиміліану. Частину відкололи для кардинала Пікколоміні й доправили у Ватикан. Там сатирик Себастіан Брант написав поему про небесне тіло. Зараз метеорит зберігають у музеї міста Енсісхайм.
1 листопада 1532‑го іспанська експедиція 61‑річного Франсіско Пісарро вирушила завоювати землі в Південній Америці. 160 вояків вторглися в імперію інків. Хитрістю полонили правителя 31‑річного Атавальпу. Отримали за нього 6 т золота і 12 т срібла. Обіцянки звільнити імператора не виконали й убили його. Пісарро заснував місто Ліма, нині столиця Перу, і став намісником навколишніх земель. 1541‑го його вбили конкістадори-заколотники.
3 
1
Коментарі