– Парфуми "Красная Москва" у Львові купити було неможливо, у Радянському Союзі вони вважались великим дефіцитом, – згадує львів'янка Соломія Волінська, 81 рік. – Замовляли за місяць-два в командировочних у Москву, Київ. В Україні їх продавали в столичному ЦУМі невеликими партіями тільки по блату. За життя я мала три флакони "Красной Москвы", один зберегла донині. З'явилися дешевші польські парфуми "Пані Валевська", користувалася ними, а "Москву" приберігала.
Первісно парфуми називалися "Любимый букет императрицы" й були створені 1913-го для матері царя Миколи II з нагоди 300-ліття дому Романових. Випускав їх француз Генріх Брокар, який наприкінці 1860-х побудував на околицях Москви першу в Російській імперії парфумерну фабрику. Після більшовицького перевороту її націоналізували, а невдовзі фірму "Брокар и К" перейменували. Спочатку на Замоскворецький парфумерно-миловарний комбінат №5, а згодом – на фабрику "Новая заря". "Любимый букет императрицы" став "Красной Москвой". Вона була найпопулярнішою в радянських жінок мало не до розпаду СРСР. У чоловіків перше місце твердо посідав "Тройний" одеколон.
– 1962 року мій чоловік, у той час підполковник міліції, поїхав до Києва у відрядження. Обіцяв вернутися за тиждень, а не було цілий місяць, – продовжує Соломія Волінська. – Сусідки пліткували, що знайшов коханку і там лишився. Але повернувся і привіз мені в подарунок флакон "Красной Москвы". Казав, що випросив у столичного колеги за 25 карбованців – третину зарплати продавця в магазині. Я була така щаслива, що за коханку й не розпитувала. Увечері пішли разом в Оперний театр на виставу. Я вмочила палець у духи, помазала зап'ясток, шию та між грудьми. Йду по фойє – всі обертаються. Це був стійкий солодкий запах гвоздики, коріандру, ванілі.
Флаконів із-під "Красной Москвы" жінки не викидали. Клали в шафу на полицю поміж одягу, щоб до решти "вичавити" аромат.
3 
1
Коментарі