"Невелика група похмурих блукачів-мігрантів та хіпі вийшла зі "Східного експреса" й розчинилася у сірих ранкових сутінках. Вони були абсолютно байдужі до долі історичного поїзда, яким щойно приїхали. Потяг став убивцею самого себе", – описує британський журналіст Робін Маккі останній рейс потяга "Східний експрес". 19 травня 1977 року о 23:56 він прибув із Парижа до Стамбула.
Запустити залізничний маршрут, що з'єднав би дві частини Європи, вирішив бельгієць Жорж Нагельмакерс (1845–1905) після подорожі по США. Кошти дав король Бельгії Леопольд II. Салони оздобили рідкісними породами дерева, у купе повісили кришталеві люстри, на стінах – модний живопис. До послуг пасажирів була бібліотека.
Перший експрес із Парижа до Константинополя – так тоді називали Стамбул – вирушив 5 червня 1883 року. Мав п'ять вагонів – багажний, два спальні, ресторан і для персоналу. З вокзалу пасажирів проводжав оркестр. У дорозі їх розважав музичний квартет. Кухарі готували печену дичину, омарів, суп із морепродуктів, фуа-гра. Подавали найдорожчі напої. До кожного купе був приставлений стюарт. Він розкладав валізи, розстеляв і збирав постіль.
3 тис. км потяг долав за 82 год.
Квиток в одномісне купе коштував близько 10 тис. євро в перерахунку на теперішні гроші. Маршрут пролягав через безлюдні гори, де на поїзд могли напасти бандити. Тому чоловіків-пасажирів просили мати при собі зброю, а жінок – не роздягатися до спіднього на ніч. У 1920-х "Східним експресом" почали перевозити наркотики з Азії. Поліція мусила регулярно влаштовувати обшуки. Взимку 1929 року потяг п'ять днів простояв у горах через снігову бурю. Вагони не опалювали, в ресторані закінчилася їжа. Двоє пасажирів із револьверами вполювали вовків, з яких кухар приготував рагу. 1931-го угорський терорист підклав бомбу під міст на шляху поїзда. Загинули 24 людини.
"Поїзд рушає! Я йду за провідником уздовж коридору. Він різко відкриває двері в моє купе. Ліжко застелене. Тут – справжня цивілізація. Провідник бере мій паспорт, приносить пляшку мінеральної води і каже: "Ми прибуваємо в Алеппо о шостій ранку. Доброї ночі, мадам", – описує подорож у листі до чоловіка письменниця Агата Крісті. Мандрівку здійснила восени 1928 року. Після цього у стамбульському готелі написала роман "Убивство у "Східному експресі".
Цим потягом подорожували імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф І, королева Великої Британії Єлизавета II, президент Франції Шарль де Голль. Занепад маршруту настав після Другої світової війни. "Залізна завіса" розділила Європу. Огляди на митницях стали жорсткі й довготривалі, потяг часто спізнювався. Заможна публіка почала віддавати перевагу авіалайнерам. Квитки купували мігранти, контрабандисти і заробітчани. Наприкінці 1970-х у потязі вже не було ресторану, пасажири самі запасалися їжею на три дні.
"Я більше не можу впоратися з усім цим"–
написав у передсмертній записці вокаліст британського панк-гурту Joy Division Ієн Кертіс, 23 роки. Він повісився на мотузці для білизни на кухні свого помешкання в місті Макксфілд 18 травня 1980-го. За місяць до того вже намагався накласти на себе руки – випив велику дозу снодійного. Перед смертю дивився фільм Вернера Герцога "Строшек" і слухав платівку Іґґі Попа The Idiot. Мав дружину і 3-річну доньку. Наступного дня планували розпочати гастролі гурту по США
18 травня 1781-го в перуанському Куско стратили індіанського вождя 43-річного Тупака Амару ІІ. За півроку до цього він очолив повстання корінного населення проти іспанських колонізаторів. До місця страти Тупака тягнули кіньми по землі. На його очах убили дружину, сина і найближчих соратників. Потім кінцівки чоловіка прив'язали до чотирьох коней і пустили їх у різні боки. Проте коні не змогли розірвати тіло. Тоді Тупаку відрубали голову, а вже труп четвертували.
18 травня 1897 року в Лондоні вийшов друком роман Брема Стокера (1847–1912) "Дракула". Розповідає про румунського графа-вампіра, який прибуває в Лондон у пошуках коханої. Твір написаний у вигляді щоденників, телеграм і записок – це додає йому реалізму. Роман не приніс автору великих прибутків. Його вдова через скруту була змушена продати рукопис на аукціоні за символічні гроші. Інтерес до твору з'явився тільки після екранізації 1922 року –
під назвою "Носферату".
18 травня 1958 року "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю вперше і востаннє отримав радянський фільм – "Летять журавлі" Михайла Калатозова (1903–1973). Дія драми відбувається під час Другої світової війни. Стрічка не подобалася лідеру СРСР Микиті Хрущову – після перегляду він назвав головну героїню "шлюхою". У московській пресі про нагороду повідомили короткою заміткою, імені режисера не вказували.
2 
1
Коментарі