Цей латунний ріжок зберігається у Львівському музеї пошти. Виготовлений у?XIX ст., коли поштарі вже майже перестали його застосовувати. Але скручений ріжок став міжнародним поштовим символом. Першими ж його почали використовувати м'ясники зі Швабії, що на південному заході Німеччини. Роз'їжджаючи країною для закупівель худоби, вони водночас до кінця?XVI ст. перевозили листи. Це була так звана пошта м'ясників. У ріжок дули, даючи знати, що можуть купити корову чи телицю, а заразом вручити пошту. Потім у м'ясників забрали привілей розвозити листи – оформилася окрема поштова служба. І привласнила собі звичай дути в ріжок.
–?Прибуття поштової карети до міста чи містечка у?XVII—XVIII століттях було подією. Листоноші сурмили в ріжок, щоб заздалегідь повідомити про своє наближення, – розповідає 47-річна Ольга Мороз, старший науковий працівник Львівського історичного музею. – Курсор – так ще називали поштаря – носив латунний ріжок збоку на поясі. Це був його професійний знак. Почувши сигнал, люди збігалися на головну площу міста, щоб забрати чи віддати листи або почути новини від тих, хто їх отримав.
Мелодію на ріжку поштар виконував залежно від ситуації. Одну – коли мчав шляхом і повідомляв, що він поспішає. Усі екіпажі мали дати йому дорогу. Інша лунала, коли кур'єр наближався до поштової станції й сигналив своєму змінникові, щоб готувався везти пошту далі. Ще інакше листоноша трубив у ріжок, як прибував під зачинену міську браму й просив якнайшвидше його впустили. Окремий сигнал був, коли поштар наближався до роз'їзду і треба було дати знати жителям околиці, що він готовий забрати їхні листи. Коли ж уночі поштар збивався зі шляху, то сурмив жалібну мелодію. На звук озивалися собаки з найближчого села. Туди, на гавкіт, і йшов чи їхав листоноша, щоб розпитати дорогу в місцевих.
2 
1
Коментарі