23 травня 1934 року агенти ФБР розстріляли Ford, у якому їхала найромантизованіша в США пара убивць і грабіжників – Бонні Паркер та Клайд Берроу.
– Ніколи не забуду цього видовища. Дверцята відчинилися, й тіло симпатичної маленької дівчини в червоній сукні випало з машини. Крізь запах пороху пробивався аромат парфумів, – згадував техаський рейнджер Тед Гінтон перші секунди після стрілянини.
Зі 167 випущених куль у Бонні та Клайда вцілили понад 50.
Протягом трьох років коханці пограбували десятки придорожніх магазинів та бензозаправок. Убили не менш як 13 людей. Одного разу Клайд автоматною чергою перерізав навпіл полісмена, коли той попросив показати документи.
Вони познайомилися в Далласі в кафе, де Бонні працювала офіціанткою. Їй було 19, йому – 21. Клайд із першого погляду закохався в невисоку – 150 см на зріст – рудоволосу дівчину. Він, мандрівник, теж її захопив. Невдовзі вони скоїли перший успішний наліт. Власник магазину грамплатівок спробував дістати зброю з-під прилавка – і негайно отримав кулю в серце. У касі знайшли $40 – на сьогоднішні гроші $640. Відтоді пара стріляла за найменшої підозри у спротиві. В авто завжди мали два автомати, дві мисливські рушниці, 12 револьверів і пістолетів із тисячею набоїв. Перед злочином обов'язково пили віскі.
Агенти ФБР вистежили Бонні та Клайда в містечку Сейлз, штат Луїзіана. Керівник відомства Едґар Гувер наказав не брати їх живими:
– Клайд – психопат. Його треба знищити, як скаженого пса.
Грабіжників підстерегли на об'їзній дорозі. Клайд на максимальній швидкості намагався прорватися крізь засідку.
– Шкода було вбивати дівчисько. Але вибір був такий: або вони нас, або ми їх, – згадував учасник операції Френк Хамер.
1997-го продірявлену кулями сорочку Бонні продали з аукціону в одному з невадських казино за $85 тис. Найбільша ж сума, яку зуміли роздобути Бонні та Клайд, становила $4 тис. – на сьогоднішні гроші $64 тис.
23 травня 1618 року відбулася так звана празька дефенестрація (від латинського fenestra – "вікно"): з вікон одного із замків Празького Граду дворяни викинули австрійських намісників Вілема Славата і Ярослава Мартініца, а також їхнього писаря Філіпа Фабріціуса. Ті намагалися відновити в Чехії, що в той час була здебільшого протестантською, владу католицької церкви. Упавши з 10-метрової висоти, австрійці майже не постраждали. Католики пояснили це Божим промислом. Протестанти ж знайшли прозаїчнішу причину порятунку: викинені приземлилися на купу гною, що була в рові під вікнами замку. Фабріціус невдовзі втік із Праги й 16 червня дістався Відня. Там його прийняв імператор Фердинанд. Писар перший повідомив його про подію як очевидець. Фабріціусу надали дворянське звання з додатком до прізвища – von Hohenfall – "високе падіння". Цій курйозній "акції протесту" судилося стати прологом Тридцятилітньої війни, що смерчем прокотилася Центральною Європою й забрала понад 6 млн життів.
"Празька дефенестрація 1618 року" – гравюра на дереві першої половини XVII століття із журналу Theatrum Europaeum. Слово "дефенестрація" словник тлумачить: "Акт викидання когось із вікна. Чеський історичний політичний феномен"
5 ознак "куркульського" господарства назвала Рада народних комісарів СРСР
21 травня 1929-го відповідною ухвалою.
Під ці критерії потрапили 320 тис. господарств:
1. Систематичне застосування найманої праці.
2. Наявність млина, олійниці, крупорушки.
Застосування механічного двигуна.
3. Здавання в оренду сільськогосподарських
машин із механічними двигунами.
4. Здавання в оренду приміщень.
5. Заняття торгівлею та лихварством.
Іван Грозний утік до Ростова
Навесні 1571 року кримський хан Девлет Ґерай І зібрав 40 тис. орди для походу на Московське царство. Його правитель Іван Грозний вже 13 років воював із Литвою, Швецією та лівонськими рицарями за вихід до Балтійського моря. Тож на "степовий кордон" звертали мало уваги. Хан хотів обмежитися ясиром з укріплень на річці Ока. Але від перебіжчиків дізнався, що столицю царства Москву охороняють лише 6 тис. війська. Татари оминули серпухівську лінію оборони на Оці, перейшли річку Угру та вдарили у фланг армії царя. Воєводи відступили до Москви й зачинилися в Кремлі. Селяни з найближчих поселень кинулися туди ж. Іван Грозний утік до Ростова.
24 травня 1571 року татари сплюндрували околиці Москви, а потім запалили її передмістя. Був сильний вітер. Люди намагалися вибігти через північні ворота, та потрапляли в тисняву. "В три ряда шли по головам один другого, и верхние давили тех, кто были под ними", – згадував очевидець. У власному домі задихнувся воєвода князь Бельський, після чого лад у місті годі було відновити. За 3 год. Москва вигоріла вщент.
Наступного дня орда пішла, взявши близько 70 тис. полонених. Ще 60 тис. людей татари вбили у Москві, хвалився кримський посол у Литві.
Наляканий Іван Грозний був згоден передати під контроль Кримського ханства Астрахань. Хан відписав, що хоче царство Івана, його вінець і голову. У Стамбулі Девлет отримав згоду на знищення Московської держави. "Кримський цар хвалився перед турецьким султаном, що візьме всю Руську землю протягом року, великого князя бранцем відведе до Криму і своїм мурзам землі роздасть", – писав німецький опричник царя Генріх фон Штаден.
Наступного року Девлет спробував добити московитів. Але зі 120-тисячним військом програв битву при Молодях.
Московське царство платило данину Кримському ханству – упоминки – понад 120 років, аж до Петра І.
"Хто не працює, той не їсть", – написав Володимир Ленін у статті "Про голод" від 24 травня 1918 року. Атеїст Ульянов "здер" фразу з другого послання апостола Павла до солунян: "Бо коли ми у вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть!" Більшовики після захоплення влади ліквідували товарно-грошові відносини. Робітникам видавали продуктові пайки й талони на харчування у їдальнях. На той час держава контролювала 40% продовольства у країні. Добова норма хліба змінювалася від 50 до 100 г на день. Тому більшість продуктів вимінювали в нелегальних продавців – "мішечників". Грошима слугували сірники, мило, сіль і паливо. Меблі знецінились: за комод давали три мішки картоплі.
20 травня 325 року римський імператор Константин Великий скликав у місті Нікея (сучасний Ізнік у Туреччині) перший Вселенський собор. На Соборі, що тривав понад два місяці, були присутні 318 єпископів із церков Сходу та Заходу. Вони засудили єресі, визначили день святкування Великодня – першу неділю після першої весняної повні, а також уклали Символ Віри – короткий виклад християнських догматів.
24 травня 1946-го по радіо зачитали телеграму фізика Альберта Ейнштейна до "сотень видатних американців". У ній, зокрема, вчений попереджував: "Енергія атома змінила все, окрім нашого способу мислення, тому ми дрейфуємо до нечуваної катастрофи". Наступного дня звернення передрукували всі газети США. Ейнштейн просив у американського уряду $200 тис. – $2,2 млн на сучасні гроші – для роз'яснювальної роботи серед американців. Поява ядерної зброї, на його думку, призвела до світоглядної кризи, яку люди не усвідомлюють. Коштів не дали.
Найбільший готель у Європі відкрили в Москві 25 травня 1957 року. Назвали "Україною". Він – частина комплексу із семи "сталінських висоток", найвідомішими серед яких є будівлі університету та Міністерства закордонних справ. Висота "України" – 206 м разом зі 73-метровим шпилем. Через дорогу розташовані будівля уряду Росії – "Білий дім" та мерія. Готель отримав таку назву через велику кількість українських назв поблизу: набережна Тараса Шевченка, Український бульвар, міст Хмельницького, станція метро "Київська", однойменний залізничний вокзал. Зараз називається Radisson Royal Hotel Moscow.
Коментарі