четвер, 12 травня 2022 07:54

"Заміж не йшли, доки не вбивали трьох ворогів"

Дівчата видавали себе за хлопців, щоб прийняли на Січ

"Вони не мають чоловіків, а раз на рік, навесні, злучаються з чоловіками навколишніх місць. Вважають той час урочистим великим святом. Відчувши в утробі зачаття, розбігаються звідти всі. Коли приходить час родити й народжується хлопчик, убивають його. Якщо дівчинка, то вигодовують і старанно виховують", – переповідав автор "Повісті минулих літ" свідчення візантійського хроніста Георгія Амартола про войовниче плем'я амазонок.

Автор: Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів, 2006
  Командир Української повстанської армії на псевдо ”Довбуш” (перший ліворуч) зі своїм роєм зробив фото з нагоди Свята зброї біля села Яблунів – нині Самбірський район на Львівщині – 31 серпня 1944-го. У загоні служила санітарка (друга ліворуч), яка мала гвинтівку і при нагоді вбивала ворогів. Повстанці рідко залучали жінок до боїв, частіше – як медсестер, розвідниць та зв’язкових
Командир Української повстанської армії на псевдо ”Довбуш” (перший ліворуч) зі своїм роєм зробив фото з нагоди Свята зброї біля села Яблунів – нині Самбірський район на Львівщині – 31 серпня 1944-го. У загоні служила санітарка (друга ліворуч), яка мала гвинтівку і при нагоді вбивала ворогів. Повстанці рідко залучали жінок до боїв, частіше – як медсестер, розвідниць та зв’язкових

Про них писали давні греки ще у IX ст. до н. е., пов'язували з берегами Чорного моря. Історик Геродот розповідав, як грецькі воїни полонили амазонок і везли на кораблях до себе додому, але у відкритому морі бранки підняли бунт і перебили всіх. Висадились у володінні скіфів – у Північному Причорномор'ї. Грабували і знищували місцевих. Та згодом почали допускати до себе вродливих юнаків. Так з'явився народ савроматів. Його представниці продовжили традиції амазонок.

Описуючи південь нинішньої України у праці "Про повітря, води й місцевості", античний учений Псевдо-Гіппократ у V ст. до н. е. виокремив савроматок. Вони їздили верхи, стріляли з луків та кидали дротики. Воювали тільки дівчата. Заміж не йшли, поки не вбивали трьох ворогів.

"Та, яка вийде заміж, перестає їздити верхи, поки не з'явиться необхідність поголовно виступати в похід. У них немає правої груді. Ще в ранньому дитинстві матері, розжаривши мідний інструмент, прикладають його до правої груді і випалюють. Вона втрачає здатність рости – і вся сила і достаток соків переходять у праве плече й руку", – описував савроматок Псевдо-Гіппократ.

У сарматських могильниках археологи досі знаходять жіночі поховання зі зброєю, у шоломах та в обладунках. Пояснюють, що жінки кочівників об'єднувались у загони для охорони стада й господарства, поки чоловіки були в походах.

В українському традиційному фольклорі мотив дівочого війська і воячок зберігся в найдавніших обрядових піснях:

"Круз наше село Турецькоє

Перейшло войсько дивоцькоє.

Котра дівка корогву несла,

То тим вона велика зросла

А которая барабан била,

Вона виросла, як калина".

Автор: photo-lviv.in.ua
  Під час Першої світової війни у складі Українських січових стрільців служили десятниця Ганна Дмитерко (ліворуч), хорунжі Софія Галечко (у центрі) та Ольга Басараб (праворуч). Фото зроблене у Відні 1917-го
Під час Першої світової війни у складі Українських січових стрільців служили десятниця Ганна Дмитерко (ліворуч), хорунжі Софія Галечко (у центрі) та Ольга Басараб (праворуч). Фото зроблене у Відні 1917-го

"Стягуючи обладунки з мертвих русів, часто бачимо під ними жінок із давніми бойовими шрамами", – відзначив у VII столітті константинопольський патріарх Никифор у описі битви за участі давніх слов'ян біля Царгорода – нині Стамбул.

Військова справа була професією і способом життя для частини жінок у давнину. Це було нормою і для варягів, які ставали на службу в Києві та інших руських містах. Серед їхніх поховань є багато могил жінок-воїнів. Ховали з мечами, кіньми та військовим начинням.

У скандинавському епосі згадується жінка-воїн Брюнгільд, а в давньоруських билинах і героїчних казках – богатирка або поляниця Василина Микулишна. Володіла неймовірною силою, воювала на рівних із богатирями, знищувала ворогів. Мала надзвичайний розум, славилася кмітливістю. Дослідники вбачають зв'язок давньоруських поляниць із войовничими степовими сарматками.

У давніх колядках зберігся мотив про мудру жону господаря, яка звоювала три міста:

"Що первий город та й із панами,

А другий город та з козаками,

А третій город із мужиками.

Ой із панами – все суд судити,

Із козаками – військо водити,

А з мужиками – діло робити.

Автор: gallica.bnf.fr
  Ілюстрацію ”Козачка” намалював польсько-французький художник Жан-П’єр Норблін де Ла Гурден (1745–1830). Дружини козаків мусили утримувати господарство, глядіти дітей і за відсутності чоловіків дати відсіч нападникам на обійстя
Ілюстрацію ”Козачка” намалював польсько-французький художник Жан-П’єр Норблін де Ла Гурден (1745–1830). Дружини козаків мусили утримувати господарство, глядіти дітей і за відсутності чоловіків дати відсіч нападникам на обійстя

Прототипом такої жони могла бути княгиня Ольга – дружина київського князя Ігоря, варяга за походженням. Вона очолила військо, щоб помститися за смерть чоловіка, керувала облогою й завоюванням міста Іскоростень – нині Коростень у Житомирській області. Згодом заснувала на території держави погости – воєнізовані поселення й адміністративні центри для збирання данини й проведення судочинства.

легенди розповідають про українських дівчат і жінок, які відзначалися надзвичайною хоробрістю в боротьбі з татарами. Коли ті підійшли до міста-фортеці Дубно – тепер Рівненська область – в березні 1577-го, тут саме готувалися до весілля племінниці князя Острозького Беати Дольської і князя Соломерецького. Серед гостей почалася паніка.

Наречена піднялася на сторожову вежу, наказала навести гармату на ханське шатро і власноруч піднесла запалений гніт до запалу гармати. Ядро влучило у ворожий табір – і татари розбіглися. Тоді хоробра наречена сказала: "А тепер можна й вінчатися". Дубенську сторожову вежу й по сьогодні називають Беаткою.

У козацьку добу жінкам категорично заборонялося з'являтися на Січі. Їхнє основне призначення громада вбачала у збереженні сім'ї та роду. Здавна українці вживали слово "виховати", бо вберегти дітей було основним призначенням жінки.

Автор: facebook.com/UPAreenacting
  Невідома бійчиня Української повстанської армії, 1940 роки
Невідома бійчиня Української повстанської армії, 1940 роки

Та українки знаходили можливість проявити себе й на полі бою. Поблизу села Котівка – нині Новомосковський район Дніпропетровської області – є Настина могила. У ній похована дівчина Настя, яка вдавала молодого козака й долучилася до загону. Розповідали: "Її прийняли за свого брата – і кілька років правила вона за козака. А як умерла, то тоді тільки й дізналися, що вона дівка".

Героїзм Олени Зависної під час оборони сотенного містечка Буша – тепер Могилів-Подільський район на Вінниччині, описав польський хроніст Веспасіан Каховський.

У листопаді 1664 року війська Речі Посполитої на чолі з коронним обозним Стефаном Чарнецьким взяли в облогу Бушу. У нерівному бою полягло майже все шеститисячне населення містечка на чолі із сотником Зависним. Коли вороги вдерлися до фортеці, дружина сотника Олена підпалила пороховий льох й підірвала себе разом із ворогами.

Уславилася сміливістю і дружина гетьмана Івана Скоропадського Анастасія Маркович. Розумна, рішуча, зі сталевим характером. Вона впливала на чоловіка і фактично керувала Військом Запорозьким. Вела всі урядові справи, приймала поважних гостей, провадила дипломатичні перемовини, самостійно їздила до столиці Московщини на переговори. Про неї казали: "Настя носить булаву, а Іван – плахту".

"На вашій груді заблистить відзнака, яку досі лише вояк-мужчина міг здобути"

Воювати нарівні з чоловіками українки почали під час Першої світової війни. Хоча й не одразу. Олена Степанів у Львові очолювала першу жіночу чоту в товаристві "Сокіл". Та дорогою на фронт її висадили з поїзда за обрізане волосся.

У серпні 1914-го вона таки стала у стрій Українських січових стрільців. Входили у склад австрійської армії і воювали проти Російської імперії. Разом з Оленою Степанів до формації долучилося багато жінок. Встановлено імена 34. Стала десятницею Ганна Дмитерко, хорунжою – Софія Галечко.

Олена Степанів брала участь у Карпатській воєнній кампанії, у битві під Комарниками на Львівщині. Відзначилась у боях біля гори Маківка у квітні-травні 1915 року. Її підвищили до хорунжої й нагородили.

– Перший раз маю щастя вручати медаль жінці. Тішить мене, що на вашій груді заблистить відзнака, яку досі лише вояк-мужчина міг здобути, – каже під час нагородження генерал Ігнац фон Фляйшман.

Про українку починають складати пісні. З її зображенням випускають листівки та марки.

Два роки проводить Олена Степанів у російському полоні. Потім повертається та бере участь у захопленні влади українцями у Львові. Згодом воює проти поляків у складі Української галицької армії.

Під час Української революції 1917–1921 років жінки входили до складу повстанських загонів, зокрема брали зброю до рук у Холодному Яру на Черкащині. На Житомирщині відзначилася 16-літня Олександра Соколовська – отаманка Маруся. Походила із села Горбулів. Її сім'я була дуже патріотична, після загибелі братів дівчина очолила їхню бригаду.

"Перед моїми очима й по сьогоднішній день стоїть постать стрункої, невеличкої зростом дівчини, що була одягнута по-мужеськи, – згадував хорунжий Микола Фещенко-Чопівський. – Їздила верхи, як найкращий козак. Добре володіла рушницею. Як і її брати, була відважного десятка і серед повстанців користалась авторитетом".

Загін Марусі налічував 300 шабель, 700 багнетів, 10 кулеметів і три гармати. Повстанці брали участь у звільненні від більшовиків Києва, Житомира і Брусилова. У листопаді 1919-го Маруся керувала повстанцями в боях із більшовиками під Фастовом. Билася з білогвардійцями під Мотовилівкою на Київщині.

Захопила бункер німецького командування

Багато жінок долучилося до українського підпілля наприкінці 1930-х. Розбудовували Організацію українських націоналістів, а згодом і Українську повстанську армію. Жіноча мережа поширювала агітаційні матеріали, купувала продукти й інші потрібні для підпільників речі. Діяли подібно до нинішніх волонтерів. Іще допомагали на кухнях, шили одяг. Служили медсестрами, санітарками, розвідницями і зв'язковими.

Крайовою провідницею жіночої мережі ОУН у 1941–1943 роках була Катерина Зарицька. Згодом стала довіреною особою Романа Шухевича, який 1943-го очолив ОУН-УПА.

Галина Дидик і Одарка Гусяк виконували важливі завдання зі встановлення зв'язку між членами Проводу, стежили за виконанням доручень і розпоряджень Романа Шухевича. 1944 року до президії підпільної Української головної визвольної ради ввійшла Дарія Ребет. Вона брала участь і в розробці програмних документів УГВР.

Майже всі жінки обов'язково проходили вишкіл на володіння зброєю, але їх намагалися берегти й не залучати до бойових дій. Ставали до бою ситуативно, під час облав і засідок НКВД.

Тисячі жінок допомагали повстанцям, виконуючи доручення, підтримуючи бойовий дух вояків, за що понесли від НКВД покарання, ув'язнення в таборах й виселення до Сибіру.

Під час Другої світової війни українки хоробро боролися й у складі радянської армії. Звання Героя Радянського Союзу отримала харків'янка Валентина Гризодубова. Командувала жіночим бомбардувальним полком далекої дії, виконала понад 200 бойових вильотів. Інша льотчиця і Герой Радянського Союзу Марія Доліна з Нікополя за роки війни здійснила 282 бойові вильоти, з них 72 – на пікірувальних бомбардувальниках.

Герой Радянського Союзу снайперка Людмила Павличенко з Білої Церкви стала рекордсменкою – вбила 309 рядових і офіцерів армії противника. Вважають, що вона змогла переконати американців відкрити другий фронт у Європі.

Євдокію Завалій із міста Новий Буг на Миколаївщині прозвали Фрау Чорна Смерть. Єдина жінка – командир взводу морської піхоти в роки Другої світової війни. Свою стать приховувала вісім місяців від товаришів по службі. Уславилась ініціативністю, хоробрістю й безстрашністю під час виконання бойових завдань. Біля Будапешта Євдокія Завалій зі своїм взводом пройшла через міську каналізацію з кисневими подушками й захопила бункер німецького командування разом із генералом.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Зараз ви читаєте новину «"Заміж не йшли, доки не вбивали трьох ворогів"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути