пʼятниця, 10 жовтня 2008 16:03

Цар Микола II стиль Полтавського земства назвав "вредным"
5

Будинок Полтавського земства, листівка 1908 року. Споруда у плані близька долітери Ш. Василь Кричевський, розробляючи проект, був змушений допасувати його до вже готових підмурків
Інтер’єр першого ярусу центрального холу будинку Полтавського губернського земства. Фото 1908 року. Стіни оздоблені українськими народними орнаментами
Маляр і етнограф Опанас Сластіон (1855–1933) у пресі відстоював український стиль будинку земства у Полтаві. Брав участь у його оздобленні. Невдовзі сам спроектував у цьому стилі громадський будинок у Великих Сорочинцях, курорт у Миргороді й інші споруди
Василь Кричевський (1872–1952) будинком Полтавського земства започаткував новий стиль в архітектурі, який іще називають українським модерном. Був популярним упродовж перших двох десятиліть XX століття
Відкриття Полтавського краєзнавчого музею в будинку колишнього земства після тривалої реставрації, 22 вересня, 1964 ріку

До Полтави на святкування 200-річчя перемоги над шведами влітку 1909-го прибув імператор Микола II. Обабіч вулиць, якими він мав проїхати за заздалегідь визначеним маршрутом, поставили святково вбраних городян. Цар виявив бажання оглянути нову споруду Полтавського земства, зведену в українському стилі за рік до того. Затримав погляд на гербах повітів Полтавщини, якими був оздоблений фасад. Уважно читав написи під ними.

— Стиль дома исполнен как бы для прославления малороссов и их истории, что крайне недопустимо и вредно для государства, — резюмував імператор.

У Російській імперії земства — виборні органи місцевого самоврядування — відповідали за освіту, охорону здоров"я, будівництво доріг та життя губернії загалом. Раз на рік відбувалися з"їзди губернських депутатів.

У Полтаві наприкінці ХІХ ст. старий будинок губернського земства став затісним. Тож під кінець 1902 року там затвердили представлений земським архітектором Олександром Ширшовим проект будинку у стилі французького ренесансу. Невдовзі той розсварився зі своїм начальством і пішов зі служби. Тоді з Києва запросили модного в ті часі академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Навесні 1903-го проект Ширшова з декорацією переднього фасаду Ніколаєва — у французькому стилі — земці показали авторитетному художникові Сергію Васильківському.


— Що ви робите? — обурився той. — Ви представники однієї з типових українських губерній. У ваших руках гроші, ви хочете будувати дім, який повинен обслужувати народні потреби — і що ж ви будуєте? Хіба се ратуша, та ще й українська ратуша? Се ж клуб, "загородній ресторан" — усе, шо ви хочете, тільки не ратуша. Навіщо ж будувати таку річ, подивившись на котру, ніхто не скаже, що воно таке? А де ж ви діли історію України, її художню творчість, яку іменно тут, на широкому масштабі, і можна було б проявити у повній силі?

Тим часом робітники розібрали старий земський будинок, вирили котлован під фундамент і звели стіни до підвіконь першого поверху. Але на початку літа 1903-го будівництво призупинили. На сторінках місцевої газети "Полтавский вестник" розгортається обговорення проекту. У червні в газеті "Полтавский вестник" один із дописувачів радить оформити фасад "у стилі південноруської творчості". На це чорносотенна газета "Киевлянин" поглузувала, що знаний лише один зразок українського архітектурного стилю — солом"яний курінь на баштані.

Та керівників Полтавського губернського земства ідея зацікавила. До художника з Миргорода Опанаса Сластьона, який також гаряче відстоював у пресі український стиль земства, через газету "Полтавский вестник" звертається голова будівельної комісії земської управи. Повідомляє, що на 23 червня призначено засідання комісії, яка розглядатиме проекти фасаду земського будинку. І просить, щоб представили "до того часу в губернську управу свої накреслення і конкретно виразили в них симпатичну ідею, так гаряче Вами підтримувану". Сластьон відписує: "Я бачив у Харкові, в одного талановитого художника-архітектора, приготовлений до 23 червня цілий складний проект в південноруському стилі".

Стиль дома исполнен как бы для прославления малороссов

Архітектором цим був 30-річний Василь Кричевський. У стислі строки він створює ескіз оформлення фасаду й подає на конкурс у Полтаві. Крім нього, розглядають іще сім проектів. "Горлаті люди були проти проекту в українському стилі, але коли пішло на критику і спор, то я побачив, що дехто вагається сюди й туди, — писав у листі до письменника Бориса Грінченка через три дні після конкурсу Опанас Сластьон. — Даючи свої пояснення, я почав гаряче боронить проект пана Кричевського, і після трьох годин колотнечі назначили голосування. На велике чудо вийшло, що 8 голосів були за проект і тільки 2 проти єго!"

Дах будинку мав бути високим, як у класичних українських хатах, і критим полив"яною зелено-блакитною черепицею. Для зовнішніх стін потрібна була спеціальна облицювальна цегла з оздобленням кольоровими візерунками. У Російській імперії не виготовляли ні такої черепиці, ані цегли. Везти ж із-за кордону було надто дорого. Проблему допоміг вирішити кераміст Петро Ваулін, що працював викладачем Миргородської художньо-промислової школи. Під його керівництвом в Опішному для земського будинку виготовили 24 458 полив"яних плиток для інтер"єрів, 15 майолікових (глазурованих) гербів повітів Полтавщини, які розмістили на фасаді, а також 12 майолікових панно. Майстри черепичного заводу в Малих Будищах виготовили 70 тис. черепиці. Колишні вихованці Миргородської художньо-промислової школи в Опішному відлили 39 тис. плиток білого, синього і зеленого кольорів для сіней, вестибюля і зали для загальних засідань.

Земський будинок у Полтаві освятили 14 жовтня 1908 року, на Покрову. "Всередині будинку немає одного місця на стіні, на стелі — де б не красувався чудовий український орнамент, намальований або вирізаний, — захоплювався дописувач тогочасного часопису "Рідний край" після відкриття споруди. — Все, що тілько є в тому будинкові, — починаючи від дробних річей, якоїсь малої мисочки, і до самих найбільших, — має на собі виразну ознаку українського мистецтва".

— Дім, як грім! — вигукнув художник Сергій Васильківський, що брав участь у його оздобленні.



Вісьмох рятівників музею німці живцем кинули у вогонь

Коли звели новий будинок Полтавського земства, на його третьому поверсі розмістили етнографічну та краєзнавчу експозиції. 1920-го в будівлі урочисто відкрили Центральний пролетарський музей Полтавщини.

Із перших днів після нападу Німеччини на Радянський Союз експонати музею почали вивозити на Схід — до Уфи, Красноярська, Свердловська, Тюмені. Те, що залишилося, розграбували чи знищили німці, які ввійшли до Полтави у вересні 1941 року. Меблями, скульптурами й картинами з музею прикрашали свої кімнати функціонери окупаційної влади, вивозили до Німеччини.

21 вересня 1943-го, коли до міста підступали радянські війська, 40 німецьких солдатів увірвалися до музею. Зали залили бензином і підпалили. За день 21-го і ніч на 22 вересня згоріли третій і другий поверхи. Наступного ранку ще один загін німців залив бензином і підпалив підвали. Температура була настільки високою, що потріскалися гранітні стіни фундаменту. Наступного дня до Полтави ввійшли радянські війська. Біля музею лежало вісім обгорілих трупів — шістьох чоловіків, молодої жінки та 10-річної дівчинки. Полтавці розповіли, що люди намагалися загасити пожежу. За це розлючені німці повкидали їх живцем у вогонь.

Відновлювали й реставрували будинок майже два десятиліття. При цьому внесли деякі зміни в оформлення фасадів та інтер"єрів. Високі дахи первісно були криті блакитно-зеленою полив"яною черепицею, у радянську добу — червоною. Сьогодні Полтавський краєзнавчий музей — один із найбільших в Україні.

Зараз ви читаєте новину «Цар Микола II стиль Полтавського земства назвав "вредным"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути