В останній день роботи ХXII з'їзду КПРС, 31 жовтня 1961-го, на трибуну вийшов перший секретар Ленінградського обкому партії Іван Спиридонов. Поінформував, що напередодні з'їзду робітничі колективи Кіровського і Невського машинобудівних заводів, а за ними Московського заводу ім. Володимира Леніна виступили з ініціативою перенести тіло Йосипа Сталіна з мавзолею в інше місце. Тож від імені ленінградської партійної делегації і трудящих міста попросив підтримати ініціативу.
Головував на з'їзді тодішній перший секретар партії Микита Хрущов.
— Питання серйозне, його треба проголосувати. Немає заперечень?
— Немає, — викрикнули із зали.
— Тоді я ставлю питання на голосування, — сказав Микита Хрущов. — Хто за пропозицію, внесену товаришем Спиридоновим, прошу підняти руки. Добре. Хто проти? Немає! Хто утримався? Теж немає. Пропозицію ухвалено одноголосно!
Після цього роботу з'їзду оголосили завершеною.
Та ця фінальна сцена була лише підготованою формальністю.
Насправді винести тіло Сталіна з мавзолею, де воно із березня 1953-го лежало поруч із тілом Володимира Леніна, і перепоховати біля кремлівської стіни, у високих партійних кабінетах вирішили до того. Микита Хрущов уперше розкритикував "культ особи" Йосипа Сталіна 5,5 року перед тим — на XX з'їзді КПРС у лютому 1956-го. Прозвучало небувале: "злочини Сталіна", "злочинні дії", "ганебні методи керівництва". Із концтаборів і в'язниць відтоді повернулися сотні тисяч репресованих, зменшився міліцейський терор. У людей поступово притуплювався страх несподівано опинитися за ґратами. Винесення тіла недавнього вождя з мавзолею мало засвідчити остаточне й безповоротне завершення епохи сталінізму.
"Ми з комендантом Кремля генерал-лейтенантом Веденіним про підготовлюване рішення дізналися наперед, — стверджує у спогадах Микола Захаров, керівник 9-го управління КДБ, яке забезпечувало охорону уряду.
— Нас викликав Хрущов і сказав: прошу мати на увазі, що сьогодні, ймовірно, відбудеться рішення про перепоховання Сталіна. Місце визначене. Комендант мавзолею знає, де рити могилу... Необхідно, щоб перезахоронення пройшло без шуму, роботу треба закінчити сьогодні ввечері".
Відбулася нарада в голови Комісії партійного контролю при ЦК КПРС Миколи Шверника. Командирові окремого полку спецпризначення московської комендатури Федору Конєву наказали замовити труну з добротної сухої деревини. Комендатура Кремля виділила шістьох солдатів для риття могили і вісьмох офіцерів для перенесення саркофага з тілом. Усіх їх проінструктували про "делікатність і таємність роботи".
— За правою і лівою гостьовою трибуною перебували по роті автоматників із зарядженими магазинами — усі готувалися до будь-якої можливої провокації, але нічого не відбулося, — розповідав торік майор у відставці 70-річний Микола Берлєв, який у той час був одним із службовців кремлівського полку, що копали могилу для Сталіна. — Під приводом репетиції параду до 7 листопада оточили Красну площу. Посилені наряди міліції і працівників держбезпеки в цивільному перекрили всі підходи. Мавзолей і вирита могила були закриті фанерними щитами, простір освітили сильним прожектором. Доки ми виконували доручене нам завдання, на Красній площі під військовий оркестр ішла бойова техніка, тренуючись до Жовтневого параду.
Працювали без перерв. За ходом робіт час від часу наглядало командування полку й органів держбезпеки. О 21.00 могила була викопана. До неї на руках піднесли важкі залізобетонні плити. Ними виклали яму. Близько 22.10 восьмеро офіцерів винесли з мавзолею труну з тілом Сталіна. Коло могили поставили її на дерев'яні підставки. Після короткої паузи солдати опустили труну в яму. На перепохованні були присутні члени спеціальної урядової комісії. Двоє з них плакали. Були також представники комендатури Кремля, комендант мавзолею, начальник 9-го управління КДБ, спеціалісти з інституту, які займалися бальзамуванням, чергові офіцери.
Москвою кружляли чутки, що тіло Сталіна при перепохованні мало не витрусили з мундира.
Микола Захаров у своїх спогадах стверджує, що "ніхто Сталіна не роздягав. Єдине, Шверник наказав зняти з мундира "Золоту зірку" Героя соціалістичної праці. Іншу свою нагороду — "зірку" Героя Радянського Союзу генсек ніколи не носив, тому в саркофазі її не було. Іще голова комісії розпорядився замінити золоті ґудзики мундира на латунні. Усе це виконав комендант мавзолею Машков. Зняту нагороду і ґудзики він передав у спеціальну охоронну кімнату, де були нагороди всіх похованих біля Кремлівської стіни.
Напис "Ленин-Сталин" на мавзолеї закрили плитою ДСП. Зверху наклеїли спеціальну плівку "під мармур". На ній було лише "Ленин". Тієї ж ночі члени комісії підписали акт про перезахоронення Сталіна. Тим часом біля Кремлівської стіни прибирали паркан із фанери. Уранці 1 листопада 1961-го мавзолей як завжди був відкритий для відвідувачів.
— Усупереч очікуванням, новину про винос тіла Сталіна з мавзолею країна сприйняла доволі спокійно, хоч декілька років до того "улюбленого вождя всіх народів, батька і вчителя" зі сльозами на очах хоронила вся країна, — згадував Микола Берлєв.
Делегати ХXII з'їзду КПРС увечері 31 жовтня 1961 року дивилися оперу.
Перший мавзолей під Кремлівською стіною був дерев'яний
Споруджувати мавзолей біля Кремлівської стіни на Красній площі в Москві почали в ніч на 24 січня 1924-го — через три дні по смерті Володимира Леніна. Архітектор Олексій Щусєв отримав термінове урядове завдання: до похорону, запланованого на 27 січня, підготувати проект і збудувати тимчасовий мавзолей. Працював усю ніч, а на ранок ескізний проект був готовий. Тимчасовий мавзолей будували з дерева — часу було обмаль.
Вирізані з архангельської сосни бруски й дошки кіньми підвозили на пл. Красну. Там цілодобово працювали понад 100 будівельників. Верхній шар землі сапери підривали вибухівкою. У той час як землекопи готували місце для встановлення конструкції, слюсарі збивали дерев'яний каркас. За будівництвом наглядали представники урядової комісії з організації поховання Леніна. Роботи завершили вчасно. 27 січня о 16.00 у мавзолей внесли тіло Володимира Леніна.
Навесні 1924-го усипальницю перебудували й розширили — усе ще з дерева. Кам'яний мавзолей спорудили у 1929–1930 роках. Автор проекту — той же Олексій Щусєв. До більшовицького перевороту він найбільше прославився проектуванням церков. При будівництві використали червоний, чорний і сірий граніти, кварцити. Чорний лабрадор залізницею доставляли до Москви з Головинського кар'єру, що на Житомирщині. У тому числі й 60-тонну плиту, на якій викарбували "Ленин". У 1953–1961 роках напис був із двох рядків: зверху "Ленин", нижче — "Сталин".
2 
1
Коментарі
23