Ексклюзиви
вівторок, 03 квітня 2012 14:43

"Пересидіти або перепити Стефана Банаха було майже неможливо"
2

У вересні 1939 року Львів зайняли радянські війська, Стефан Банах доволі швидко пристосувався до нових умов. Став деканом фізико-математичного факультету Львівського університету, членом академії наук УРСР. Вів документацію й читав лекції українською
Фото: фото з сайта www.kielich.amu.edu.pl
Луція і Стефан Банахи із сином Стефаном-молодшим (троє ліворуч) з друзями в Марселі, 1925 рік. Після Другої світової війни дружина та син математика виїхали до Польщі

Кав'ярня "Шкоцька" в центрі Львова у 1930-х мала кількадесят постійних відвідувачів. Серед її завсідників вирізнявся гурт середнього віку чоловіків. Приходили майже щовечора, замовляли каву чи пиво й довго щось обговорювали. Бувало сперечалися, сварилися, затим тиснули один одному руки й далі вели розмову. Результати своїх суперечок записували хімічним олівцем на мармурових столиках. Зрозуміти ці записи — скупчення цифр, значків і зиґзаґів — іншим відвідувачам було годі. Бо це були формули з вищої математики.

"То професори з університету! — цитує власника "Шкоцької" пана Бреттшнайдера письменник Юрій Винничук. — Приходе їх ту кілька, але особливо їден, такий худий, високий. Часом дивиться без руху, попиває "малу чорну" (невелика порція кави по-турецьки. — "ГПУ") і дивиться вдаль. А то раптово щось ним струсне — і кидається писати. Хоч і олівцем, але смарує дуже густо, аж зачорнює цілого стола. І ще й дивиться, де є вільне місце, аби і його запацькати. Коли вранці приходять жінки, щоби прибрати залю, то мають попередження, жи столика, накритого обрусом, мити не можна. Біля 11-ї приходять студенти і переписують цифри з мармуру".

Худий високий професор — Стефан Банах, засновник львівської математичної школи. У міжвоєнні роки він був викладачем Львівського університету ім. Яна Казимира, один із корпусів якого стояв неподалік. Тому й вулиця, на якій розташувалася "Шкоцька", — теперішній просп. Тараса Шевченка — до середини 1950-х мала назву Академічна — студентів у ті часи називали академіками.

Стіни "Шкоцької", тобто шотландської, були оздоблені лицарськими панно за мотивами романів Вальтера Скотта. Звідти й назва кав'ярні. Стефан Банах майже безперестанку курив і пив каву. І не тільки її. "Пересидіти або перепити Банаха було майже неможливо, — згадував його вихованець, згодом один із творців водневої бомби Станіслав Улям. — Одного разу під час бенкету Банах так напоїв великого Джона фон Неймана (угорський математик. — "ГПУ"), що той був змушений піти в туалет, аби вирвати. Щоправда, фон Нейман незабаром повернувся. Витер рота серветкою, випив води і, ніби нічого й не сталося, продовжив розмову про вищу математику".

Навчальний рік в університеті розпочинався 1 жовтня. Та Стефан Банах читав лекції із середини місяця. "Відпустку професор Банах розпочинав щойно у вересні, — описував викладача студент Казимир Шалайко. — Всі літні місяці проводив у тиші свого кабінету, де було холодно, як і в цілому "старому університеті". На час відпустки їхав у курортне містечко Сколе (тепер райцентр на Львівщині. — "ГПУ") і повертався щойно в середині жовтня, після чого оголошував про початок занять. Студенти дуже шкодували, коли професор скасовував свої лекції. А таке траплялося доволі часто. Дружина Банаха телефонувала черговому і казала, що чоловік не зможе прийти, бо погано почувається. Імовірно, це траплялося через те, що професор проводив час у роздумах до пізньої ночі".

Власник "Шкоцької" часом не витримував і сварився з гостями-вченими. Бо ті, бувало, сиділи по кілька годин, списуючи хімічним олівцем усі столи. Одного разу встановили рекорд — 17 год. Нерідко працівники кав'ярні забували прохання професорів і стирали записи. А ті часто-густо були справжніми математичними відкриттями. Вихід знайшла дружина Стефана Банаха. "Пані Луція придбала товстий зошит у твердій обкладинці, — розповідав колега Банаха, Гуґо Штейнгауз. — Цей зошит зберігався у платничого (тобто бармена) кав'ярні й видавався на прохання будь-якого математика. На одній стороні писалася задача, її автор і дата. На іншій — розв'язок. Автори задач іноді обіцяли винагороду за правильний розв'язок. Вона залежала від складності задачі — варіювалася від "малої чорної" до живої гуски".

Цей зошит дістав назву "Шкоцька книга". З 1935-го по 1941 рік тут були записані 193 задачі. Після смерті Банаха його син, Стефан-молодший, вивіз "книгу" до Польщі. Професор Станіслав Улям виготовив 300 копій зошита й розіслав математикам по всьому світу. Найважчу задачу зі "Шкоцької книги" розв'язав аж 1972 року швед Пер Ерфло. Й отримав живу гуску з рук автора — Станіслава Мазура, який тоді викладав у Варшавському університеті.

 

Від ґестапо професора врятували воші

У червні 1941 року до Львова ввійшли німецькі війська. Протягом місяця нацисти арештували кількадесят львівських професорів і членів їхніх родин. У ніч проти 4 липня майже всіх їх розстріляли на Вулецьких пагорбах (зараз це вул. Сахарова). Зокрема, загинули письменник Тадеуш Бой-Желенський, геодезист Каспер Вайгель, хірург Генрик Гілярович.

Банахові пощастило — він відбувся кількома тижнями арешту за нібито контрабанду німецької валюти. Після звільнення влаштувався в Інститут висипного тифу й вірусних досліджень. Його роботою було годувати вошей, за допомогою яких потім виготовляли вакцину проти тифу. Ці ліки доставляли німецьким солдатам на фронт.

"Сеанс годування тривав півгодини, — пише про цей інститут німецький журналіст Макс Шейнбаум. — Для цього були сконструйовані спеціальні прилади — порожні браслети з мембраною. "Донори" одягали браслети, наповнені вошами, на руки й ноги. У рядах "донорів" значилися багато видатних особистостей. За цю "роботу" отримували, окрім грошової винагороди, невеликий додаток до пайка і найголовніше — посвідчення співробітника інституту. Воно мало величезну рятівну силу при всіляких вуличних акціях ґестапо і місцевої поліції. Надто вже грізно виглядали його сторінки. Та й винагорода була не зайвою. Адже роботи не вистачало — більшість навчальних закладів у місті були закриті".

Одразу по війні керівництво комуністичної Польщі запропонувало Стефанові Банаху посаду міністра освіти. Та математик уже доживав віку — в нього діагностували рак легень.

 

 

1892, 30 березня — Стефан Банах народився у Кракові. Був позашлюбною дитиною служниці Катерини Банах і селянина Стефана Гречка. Немовлям його віддали на виховання в родину бабці по батькові — у село під Краковом. Відтоді матері не бачив.

1911 — розпочав навчання на інженера у Львівській політехніці. До того здобував освіту в рідному місті, у гімназії ім. Сенкевича та Яґеллонському університеті.

1916 — у Кракові, куди виїхав на час Першої світової війни, познайомився з математиком Гуґо Штейнгаузом (1887 — 1972). Він зустрів Банаха у парку, випадково почувши в його розмові з товаришем термін "міра Лебеґа". Показав новому знайомому математичну проблему, якої не міг вирішити кілька місяців. Наступного дня той приніс розв'язок. Згодом Штейнгауз напише у спогадах: "Найбільшим відкриттям мого життя був Стефан Банах".

1920 — став асистентом професора Львівської політехніки. Ще не маючи повної вищої освіти, захистив докторську дисертацію. Того ж року одружився з Луцією Браус (1897 — 1954). Подружжя мало сина Стефана-молодшого (1922 — 1999). 1922-го очолив кафедру математики Львівського університету ім. Яна Казимира. З невеликою перервою працював тут до смерті. Під час німецької окупації Львова підпільно продовжував викладати математику своїм студентам.

1945, 31 серпня — помер у Львові від раку легень. Похований на Личаківському цвинтарі. Влада заборонила відспівувати науковця, проте дружина наполягла, щоб на похороні були три священики. Газета "Нью-Йорк Таймс" опублікувала некролог за Стефаном Банахом.

 

Зараз ви читаєте новину «"Пересидіти або перепити Стефана Банаха було майже неможливо"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

6

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути