Фільм Ельдара Рязанова "Службовий роман" вийшов на екрани 30 років тому — восени 1977-го. А вже наступного став лідером прокату.
П"єсу "Сослуживцы" режисер написав спільно з Емілем Брагінським менш як за місяць. Саме за нею і зняли фільм про засмиканого життям статистика і мимру-начальницю, яких світле почуття спіткало просто на роботі.
На роль Людмили Прокопівни Калугіної режисер відразу ж обрав Фрейндліх. Аліса Брунівна тоді активно грала в театрі. Згоду на зйомки вона дала, лише коли Рязанов запевнив, що відпускатиме її на репетиції до Ленінграда. Саме між поїздками знімали основні епізоди з Калугіною — жінкою "без кольору і статі", яка під впливом почуттів перетворюється на впевнену в собі красуню.
Фрейндліх добре вживалася в роль і навіть узяла на себе обов"язки костюмера. "Обираючи костюми для Мимри, Аліса буквально купалася в цьому процесі, — згадує Рязанов, — прагнула зробити героїню якомога невиразнішою. Знайшла цей жахливий коричневий костюм 52 розміру. Готова була на все — пофарбувати волосся в темний колір, зачесати його якомога невдаліше". Для повної картини бракувало якоїсь деталі. Випадково оператор Володимир Нахабцев приніс на знімальний майданчик старі окуляри свого батька. Коли Аліса Брунівна їх надягла, всі зрозуміли: Мимра готова до виходу.
Олег Басілашвілі, який грав самозакоханого кар"єриста Самохвалова, насправді мріяв про роль роззяви Новосельцева. Як і Фрейндліх, він жив тоді на два міста. Гримерам доводилося буквально вимальовувати самовдоволене обличчя втомленому від переїздів акторові. А завжди охайного Мягкова навпаки — перетворювати на занедбаного холостяка.
Рязанов довго приховував, хто автор тексту до пісні "У природы нет плохой погоды". Згодом з"ясувалося, що його написав він сам. Коли фільм вийшов на екрани, глядачки засипали листами Світлану Немоляєву, виконавицю ролі Ольги Рижової — романтичної пані "в жутких розочках". Жінки зізнавалися, що акторка зіграла саме їх, просили надіслати вірш Белли Ахмадуліної "О мой застенчивый герой, ты ловко избежал позора". Твір, який читають поза кадром, не був опублікований у жодній зі збірок поетеси. Немоляєва від руки переписувала ці рядки й надсилала своїм шанувальницям.
Після виходу картини чиновники висунули її на Державну премію. Однак нагородили всіх, крім виконавиці головної ролі. Рішення мотивували тим, що Фрейндліх уже відзначили за театральну роль. А за тодішніми правилами, отримувати такі нагороди можна було не частіше, ніж раз на два роки.
2 
1
Коментарі