— У моїй каюті залишилася пробоїна сантиметрів з 10. Крізь неї було видно і захмарене небо, і холодне лютневе море, яке ще кілька хвилин тому могло нас поглинути, — згадує перші миті після сутички з американським есмінцем севастополець Ігор Мурзін, 48 років.
У ніч на 12 лютого 1988-го він, лейтенант Чорноморського флоту, заступив на пост вахтового офіцера сторожового корабля СКР-6. Той за два дні до того разом із СКР "Беззаветный" в темряві підійшов до протоки Босфор. Завдання — не проґавити двох "американців" — кораблів шостого флоту США, що базувався в Середземному морі. Бо від розвідки надійшов сигнал, що крейсер "Йорктаун" і есмінець "Керон" можуть здійснити провокаційне вторгнення в територіальні води СРСР. Це вписувалося в нову воєнну доктрину Пентагону, яку щопонеділка повторювали на політзаняттях радянським військовим. Тепер у НАТО наголос робили не на ракетах далекого спрямування, а на неядерних ударах по військових базах і портах СРСР.
За міжнародними правилами "мирного проходу" американці мали право перебувати в Чорному морі й наближатися до берегів Криму — територіальні води країни починаються за 12 морських миль від берегової лінії — коло 22 км. Та "Керон" і "Йорктаун", пройшовши Босфор, узяли курс на Севастополь. Якщо їхня радіолокаційна апаратура зчитає інформацію про радянську берегову систему спостереження, доведеться міняти всі коди, переобладнуватися. Треба було цьому завадити.
"Сообщите американцам: плавать все-равно придется вместе. Они у нас в гостях, а по законам русского гостеприимства оставлять гостей без внимания у нас не принято", — наказувало командування з Криму своїм сторожовим кораблям. Рівноцінних бойових не виставляли — "від гріха" подалі, щоб не викликати справжнього військового конфлікту. "Беззаветный" супроводжував утричі більший крейсер "Йорктаун", а СКР-6 — есмінець "Керон". Для порівняння — водотоннажність СКР-6 була 960 т, американського корабля — 9300. Між бортами — всього 100 м. Перекладач двічі передав у радіоефір англійською і російською: "Нарушение тервод Советского Союза недопустимо. Имею приказ вытеснять вас, вплоть до навала и тарана". З "американця" відповіли англійською: "Ми нічого не порушуємо".
— Команди американських кораблів висипали на верхні палуби, — згадує Мурзін. — Мерехтіли спалахи фотоапаратів, хтось знімав нас на відео, улюлюкали, сміялися, непристойні жести показували. З динаміків ревла рок-музика, навіть пісня "бітлів" "Назад у СРСР". Наші матроси теж повивалювали в ілюмінатори — не кожен же день бачиш так близько живих "янкі". Визирали з люків, хоча мали сидіти на бойових постах. Боцман бігав по палубі й кричав.
Борт у борт дві пари кораблів ішли близько 2 год. Об 11.00 в районі між Ялтою і Форосом, коли до берега залишалося 22 км, на радянських сторожових кораблях отримали наказ почати навал. Його іноді застосовують, як попередження перед серйознішим конфліктом. Тобто, радянський корабель мав доторкнутися бортом до американського, намагаючись наче витиснути зі своїх тервод. При такому зіткненні пошкодження зазвичай мінімальні — на відміну від прямого тарана, що міг призвести й до затоплення.
При першому зближенні "Беззаветный" зніс трап на "Йорктауні". Від тертя бортів пішли іскри, запалала фарба. Якір однією лапою розірвав обшивку борту крейсера, іншою зробив пробоїну в носовій частині свого корабля.
— Від удару нас добряче трусонуло, — згадує одесит Ігор Мельниченко, 45 років. У лютому 1988-го він служив командиром аварійного управління "Беззаветного". Усе командування корабля у разі пробоїни, за інструкцією, мало зібратися в його герметичному відсіку. — Ми весь час перебували в замкненому просторі. Про те, що відбувається нагорі, могли лише здогадуватися з переговорів по голосному зв'язку. На другій палубі стояла 150-літрова діжа з водою. Від крену вона перекинулася, нас залило. На мить навіть подумали, що корабель таки продірявило. Хоча й далі жартувати з тих, хто за інструкцією був у рятувальних жилетах: "Погана прикмета, на дно підеш".
Есмінець "Керон" теж постраждав від удару карликового порівняно з ним СКР-6. Радянський корабель позбивав на ньому шлюпки, подряпав борт і відскочив від "Керона", як від стіни. "Беззаветный" тим часом удруге пішов на "Йорктаун". "Прошлись по левому борту крейсера. Сломали пусковую установку ракет "Гарпун". Две разломанные ракеты свисают из пусковых контейнеров. Разбили вдребезги командирский катер", — доповідав у Севастополь командир "Беззаветного" капітан другого рангу Володимир Богдашин. При цьому якір вагою 3,5 т в радянського корабля відірвався з ланцюга, перелетів через кормову палубу "американця" й упав у воду. На "Беззаветному" від зіткнення в носовій частині утворилася тріщина в 1,5 м.
На допомогу "Йорктауну" поспішив есмінець "Керон". Американці намагалися затиснути "Беззаветный" в лещата. Радянські моряки приготувалися стріляти бомбами. Над есмінцем і крейсером затріщали кілька викликаних з берега важких вертольотів МІ-26, обвішаних повним бойовим комплектом ракет. Об 11.40 "Йорктаун" і "Керон" збавили оберти й повернули на вихід із територіальних вод СРСР. А радянські кораблі рушили на Севастополь. Командир "Беззаветного" Володимир Богдашин відразу вилетів у Москву зі звітом у Генштаб, пізніше він отримав орден Червоної зірки.
— З нашого екіпажу більше не пам'ятаю, щоб когось відзначили. Хіба що стернового СКР-6 нагородили електробритвою, — продовжує Мурзін. — Весь корабель пронишпорили люди з "особливого відділу" ВМФ — шукали, чи хтось знімав "навал". Наш корабель відразу після того пішов далі нести службу до берегів Туреччини, в морі ми були до 15 березня. Лише заходили в болгарський порт Бургас підлататися. Якось під час ремонту в доку зазираю в один з дальніх відсіків корабля, а там мої матроси знімки друкують. Кажуть, що "особистам" здали порожні плівки, бо фото з американцями хотіли на пам'ять залишити в дембельський альбом. Узяв їх за одне місце. Кажу: мені два комплекти з 25 фотографій друкуєте, і щоб жодна душа не знала.
Сутичку радянських та американських кораблів між Форосом і Ялтою назвуть останнім боєм холодної війни.
— Вже після "Йорктауна" ще один крейсер "натівський" заходив у Чорне море, — каже 44-річний Юрій Гарматій зі Львова. Він був командиром відділення гідроакустиків на "Беззаветному". — Теж супроводжували його, навіть команда була, якщо зайде у терводи або почне вертоліт піднімати, відразу стріляти, але нічого такого не сталося. А 1989 року я вже сам побував на американському кораблі — Горбачов відлигу оголосив. Американці заходили в Севастополь, організовували екскурсії на свої кораблі. Навіть фотографія збереглася з одним вертолітником їхнім. Наче зустріч на Ельбі була, усміхалися один одному, руки тиснули. Шкода, сказати нічого не могли — мови не знали.
Два кораблі затопили, два — порізали на брухт
Командування шостого флоту США після "битви під Ялтою" звільнило командувачів крейсера "Йорктаун" за "пасивні дії і надану радянському кораблю ініціативу, що завдало моральної шкоди престижу американського флоту". Судно декілька місяців лагодили на одній з італійських верфей. Згодом "Йорктаун" виконував бойові місії у Середземномор'ї, Адріатиці й Карибському морі. 1992-го перший із кораблів НАТО зайшов у військовий порт Сєвєроморськ — базу Північного флоту Росії. "Йорктаун" списали на брухт у грудні 2004-го.
Есмінець "Керон" брав участь у військових операціях НАТО в Перській затоці, після виходу на пенсію 2001-го затоплений біля берегів Пуерто-Рико.
СКР-6 списали й порізали на брухт 1990 року. А "Беззаветный" 1997-го при поділі Чорноморського флоту отримала Україна. Його назвали "Дніпропетровськ". За п'ять років списали і затопили у Чорному морі.
3 
1
Коментарі
7