"Мої капітали пектимуть мені руки, як розпечене залізо, якщо я не поділюся з тими, хто допоміг мені їх заробити", — казав німецький мільйонер Вернер фон Сіменс.
Ще у 1850-х частину прибутку його компанії почали розподіляти між найманими працівниками. Фірма створила свій пенсійний фонд, запровадила 9-годинний робочий день, який згодом скоротили до 8,5 год. У Німеччині у другій половині XIX ст. нормою було працювати 10 год.
Що його покликання — техніка й природознавство, Вернер збагнув у старших класах гімназії. За порадою батька він вступає до військової школи. Після її закінчення служить в артилерійській бригаді. Коли йому було 22 роки, помирає мати, а за півроку — батько.
Ще через два роки Вернер Сіменс отримує перший патент — на спосіб гальванічного сріблення. Трохи пізніше винаходить точковий телеграф для передачі письмових повідомлень — майже одночасно з американцем Морзе. Після цього Сіменс подає у відставку й разом із механіком Ґеорґом Гальске 1 жовтня 1847-го створює компанію "Телеграфне підприємство Сіменса і Гальске". Стартовий капітал компаньйони позичили у Вернерового багатого кузена.
Уже наступного року вони отримують перше серйозне замовлення: уряд прагнув з"єднати телеграфною лінією Берлін і Франкфурт-на-Майні. Там мала відбутися сесія першого німецького парламенту. Прусський король Вільгельм хотів зі столиці стежити за його засіданням. Компанія мала прокласти телеграфну лінію завдовжки 500 км — нічого схожого в Європі тоді ще не було. 28 березня 1849 року новим телеграфом із Франкфурта до Берліна надійшла звістка, що Вільгельм обраний німецьким імператором. Із моменту ухвалення рішення не минуло й години. Після цього компанія отримує урядові замовлення на телеграфні лінії між іншими містами Німеччини.
Через два роки "Сіменс" продає перші 75 телеграфних апаратів до Росії. Упродовж 1853–1856 років компанія прокладає кабелі телеграфних ліній Санкт-Петербург — Москва — Крим, Москва — Київ — Одеса й далі до Севастополя. Російська імперія отримала найдосконалішу телеграфну систему в світі.
У Кенігсберзі, дорогою до Росії, Вернер зустрів свою майбутню дружину професорську доньку Матильду Друман.
Вона часто хворіла, але народила двоє синів і дві доньки. Улітку 1865-го жінка помирає.
За чотири роки Вернер одружується вдруге — з далекою родичкою Антонією Сіменс. Вона народила йому ще двох дітей — доньку Герту та сина Карла Фрідріха.
Тим часом компанія "Сіменс" бере участь в одному з найгучніших проектів XIX ст. — споруджує першу пряму трансконтинентальну телеграфну лінію Лондон–Калькутта довжиною 11 тис. км. Будівництво закінчили менш ніж за два роки. Час доставки повідомлень — 28 хв. — уразив усіх. А прокладений 1875-го міжконтинентальний телеграфний кабель під Атлантикою став світовою сенсацією.
Перший трамвай рухався від струму, що йшов по рейках
На початку 1880-х Сіменс представляє першу електричну залізницю для підземних перевезень — "електролокомотив" та перший електричний ліфт. У Берліні пустили електричний трамвай. Він рухався від струму, що йшов по рейках. Невдовзі з"являється звична нині модель із дугою та проводами. Сіменс прокладає пробну лінію електрокерованих машин, що через кілька десятиліть отримають назву тролейбусів.
1889-го він поступово відходить від справ фірми, і 31 грудня залишає її на синів. Останні три роки його життя минули в колі сім"ї у віллі під Берліном. Сіменс починає диктувати свої спогади. За кілька днів після отримання першого надрукованого примірника він помирає.
Його спадкоємці 1919 року налагодили зв"язки з більшовицьким урядом Росії. Узятий ним курс на електрифікацію країни обіцяв вигідні контракти. Тим більше, що один із соратників Леніна, Леонід Красін, до Жовтневого перевороту працював технічним директором заводу "Сіменс" у Петербурзі. Через десять років турбіни й інше устаткування для "Дніпрогесу" в Запоріжжі поставляла саме ця компанія.
У першій половині 1930-х "Сіменс" випускає пральну машину з центрифугою, електроплиту з функцією вибору температури. Із приходом до влади Гітлера німецьку економіку перебудовують на потреби війська. На заводах "Сіменса", як і багатьох інших підприємствах Третього рейху, нестачу робочої сили заповнюють в"язнями концтаборів, військовополоненими й остарбайтерами. На компанію працювало 50 тис. підневільних робітників — приблизно п"ята частина всього персоналу.
Згодом компанія буде серед ініціаторів створення фонду, що виплачуватиме компенсації колишнім працівникам-невільникам.
Під кінець Другої світової більшість підприємств "Сіменса" лежало в руїнах. Із 23 тис. уцілілих верстатів радянські трофейні бригади демонтували й відправили до СРСР понад 22,5 тис.
Та вже на початку 1950-х "Сіменс" знову стає на ноги. Виробляє радіоприймачі, телеграфні й телефонні апарати, пилососи. Згодом із конвеєра пішли телевізори, електроплити, посудомийні машини. 1981-го на ринку з"являється перша вбудована духовка з функцією мікрохвильовки. А за кілька років компанія розробила перші бездротові телефони — мобілки.
Сьогодні "Сіменс", разом із католицькою церквою, Міжнародною федерацією футболу та "Кока-Колою", належить до лідерів за присутністю у світі — він представлений у понад 190 країнах. На його підприємствах працює майже півмільйона осіб.
1816, 13 грудня — Вернер Сіменс народився у селі Ленте поблизу німецького міста Ганновера в багатодітній родині — в нього було 10 молодших братів і сестер
1832–1834 — навчається у гімназії в місті Любеку
із 1835 — служить у артилерійському, а згодом піротехнічному полку
1847, 1 жовтня — разом із механіком Ґеорґом Гальске засновує компанію "Телеграфне підприємство Сіменса і Гальске"
1852 — одружується із Матильдою Друман, а після її смерті — з Антонією Сіменс; від першого шлюбу народжується четверо дітей, від другого — двоє
1867 — винаходить генератор постійного струму — динамо-машину, що здійснила переворот в електротехніці
1888 — німецький кайзер надає Вернеру Сіменсу дворянський титул — він стає фон Сіменсом
1892, 6 грудня — помер у своєму маєтку під Берліном
2 
1
Коментарі