"Если хочешь быть сухим в самом мокром месте — покупай презерватив в Мосрезинатресте!" Цей рекламний слоган 1920-х приписують поетові Володимиру Маяковському. У ті роки у світі презервативи тільки завойовували популярність. У нещодавно створеному СРСР, як і перед тим у Російській імперії, їх не виробляли, а завозили з-за кордону.
— Більшість людей або не знали про контрацептиви, або не уявляли, як ними користуватися. Жінки не запобігали вагітності, а обривали її, — розповідає сексолог та соціолог Ігор Кон, 80 років. — 1914-го року в Російській імперії зробили 400 тисяч таких операцій. А через шість років ця країна стала першою у світі, де аборт узаконили.
Тоді жінка в середньому переривала п"ять-вісім вагітностей. Статистика абортів жахала навіть владу, тому наприкінці 1920-х її засекретили. А 1934-го на XVII з"їзді ВКП(б) Сталін заявив, що "темпы роста населения не соответствуют темпам строительства социализма". І вже через два роки "идя навстречу многочисленным заявлениям трудящихся женщин" аборти заборонили. Того ж 1936-го на Баковському заводі гумотехнічних виробів у Підмосков"ї почали виробляти перші радянські презервативи. Нібито завдяки підтримці Лаврентія Берії, який мав славу ловеласа. Вони отримали назву "Изделие N2". "Изделием N1" був протигаз.
Презервативи робили із цупкої жовтувато-сірої гуми. Щоб запобігти склеюванню виробів, їх посипали тальком. Вони неприємно пахли, були жорсткуваті на дотик й у два-три рази товщі, ніж нині. Зате були міцні — мали витримувати навантаження 200 кг на квадратний сантиметр, тобто відро води. Якість презервативів радянські фармацевти не покращували десятки років.
— У нас изделия нормального качества. Они прочные, не рвутся, — заявляв уже за перебудови один із функціонерів Головного аптечного управління Мінздраву СРСР. — А удовольствие и удовлетворения женщин — это, знаете, нас не волнует. Если бы не было случайных связей, то и презервативы не нужны были бы. Зачем они, когда ты спишь только с женой?
Попервах за зміну робітник встигав виготовити лише 40 кондомів. Спочатку скляні стержні опускали в гумову суміш. Потім 7–8 хв. сушили в печі, оброблювали спеціальною речовиною — хлористим фіксатором, знову опускали в гуму, опісля — ще на 10 хв. у піч. Далі 15 хв. виріб випікається в термостаті при температурі 40°С. Потім його присипали тальком і знову сушили. Нині технологія виготовлення значно простіша й автоматизована. Та й виробляють тепер презервативи із латексу — застиглого соку каучукових рослин.
— Пам"ятаю, наприкінці 1950-х на зборах обговорювали незаплановану вагітність когось із членів партії. Із задніх рядів хтось іронічно вигукнув: "Сором бракоробам гумової промисловості!", — згадує Ігор Кон.
Через появу СНІДу виробництво презервативів в СРСР у середині 1980-х збільшили удвічі — до 200 млн на рік. Та й цього було замало для країни із 280 млн населення. 1988-го найпопулярніший радянський журнал "Огонек" опублікував листа з Риги, у якому скаржилися, що там уже місяць неможливо купити презервативів.
А удовольствие и удовлетворения женщин — это, знаете, нас не волнует
— Презервативи розбирали швидко й побагато, — розповідає 53-річна Олена Шклярук, яка три десятиліття працює в аптеці. — Імпортні індійські — по десять штук купували. Вони були в червоній упаковці у вигляді стрічки. Коштували 4 копійки за штуку. Радянські — наполовину дешевші. Але вони не таким попитом користувалися. Я тоді працювала в аптеці N1, у центрі Києва. Не пам"ятаю, щоб хтось соромився їх купувати. Брали і жінки, і молодь, і чоловіки. Сказав тихенько слово — й аптекарка подає.
Мінздрав СРСР наполягав, аби вітчизняні заводи збільшили виробництво презервативів до 600 млн на рік. Замовлення було не під силу: виготовили лише 220 млн.
"Знаете, сколько поставили этих столь необходимых изделий аптекам в 1988 году? — писав журнал "Здоровье" у червні 1989-го. — Стыдно сказать — менее 3 штук в год на каждого мужчину в возрасте от 20 до 60 лет. В 1989 году заявка в лучшем случае будет удовлетворена на 29%. Вот так! Можно сколько угодно расклеивать плакатов, разъяснять в прессе и по телевидению необходимость пользования презервативами, да только где их взять, коль наша высокоразвитая промышленность справиться с проблемой не в состоянии?"
"Та резинка так і норовила злізти"
Киянин Матвій Михайлов, 59 років, у молодості презервативами користувався рідко:
— Кохатися у презервативі тоді було все одно, що квітку у протигазі нюхати, — сміється. — Ніякого задоволення й відчуття. Ще та резинка так і норовила злізти. Спробували із дружиною сучасні — о, то інше ж діло.
За європейським стандартом, ширина презерватива може бути від 44 до 56 мм. За радянських часів їх виготовляли одного розміру — 54 мм завширшки і 180 мм завдовжки. Це приблизно відповідає європейському розміру ХХL — вище середнього. Радянський презерватив мав відповідати Держстандарсту — ГОСТу. З однієї партії обирали 80 виробів і виміряли довжину та ширину. "Презерватив раскатывают и дважды слегка растягивают, чтобы разгладить морщины, — зазначено у вимогах ГОСТу 1983 року. — Затем его надевают или на градуированный стержень или на измерительную металлическую линейку. Презервативу дают свободно висеть, записывая с точностью до 1 мм точную длину презерватива".
Розтягуватися він мав на 700%. З нього вирізали кільце й повільно розтягували. Момент розриву фіксували і вираховували, чи відповідає він нормам.
Щоб перевірити герметичність, у кондом набирали 200 мл води. А далі: "По истечению не менее 1 мин. презерватив осматривают визуально на отсутствие утечки воды, наличия капель влаги на стенках презерватива или обертывают фильтрованой (промокательной) бумагой с целью обнаружения на ней пятен влаги. Презерватив, у которого обнаружено отверствие, считают дефектным".
Була й перевірка "на стойкость презервативов к воздействию климатических факторов при транспортировании". Запаковані презервативи на 4 год. клали в камеру з температурою +50°С, після цього 4 год. вони перебували в нормальних температурних умовах, потому їх поміщали в камеру, де було -50°С.
Якщо чотири презервативи виявлялися бракованими, викидали всю партію.
1320 до Р. Х. — вважають, що тоді зі шкіри виготовили найдавніший презерватив. Він належав 13-річному фараонові Тутанхамону
1564 — хірург Габріель Фаллопій виготовив мішечок із льону, змащений соком полину, бензойною смолою та концентратом із в"яжучих трав. Його рекомендував для профілактики "французького карієсу". Так тоді називали сифіліс, який у Європу потрапив після відкриття Колумбом Америки.
1660 — доктор Кондом, особистий лікар короля Англії Карла II виготовив багаторазовий презерватив зі сліпої кишки вівці. Після використання його треба було вимити та зберігати у спеціальному розчині
1844 — Чарльз Гуд запатентував гумовий презерватив
1861 — у газеті "Нью-Йорк Таймс" з"явилася перша друкована реклама презервативів "Французькі запобіжні засоби від Dr. Power"
2 
1
Коментарі
1