20 січня 1942 року у Ванзеє, передмісті Берліну, під головуванням генерала СС Райнхарда Гайнріха пройшла одноденна конференція керівників Нацистської партії, на якій німецькі політики виклали своє бачення "остаточного вирішення" єврейського питання.
Вперше термін "остаточне вирішення" по відношенню до євреїв майбутній фюрер Німеччини, Адольф Гітлер, використав в 1919 році в листі командуванню німецької армії, в якому він написав, що євреї, яких він вважав "расово неповноцінним", повинні бути обмежені в правах і закликав до розробки спеціального закону про інородців.
Після приходу нацистів до влади їх політика була спрямована на масову примусову еміграцію євреїв з підконтрольних їм країн. До кінця 1938 року Австрію залишило 45 тисяч євреїв, Німеччину - 145 тисяч і ще 17 тисяч німецьких євреїв з польськими паспортами були заарештовані і насильно депортовані у Польщу.
21 вересня 1939 в Берліні під керівництвом Рейнхарда Гейдріха відбулася нарада за темою "Єврейське питання на окупованих територіях" - було вирішено всіх євреїв і циган з Райху перевезти до Польщі, де зосередити у великих містах поблизу залізниці.
Підсумкове рішення про детальну програму масового знищення було прийнято 20 січня 1942 року на конференції в Ванзеє: всі 15 вищих чинів Райху висловили підтримку плану вислання євреїв на схід і розміщення у концтаборах.
Виконання рішення конференції було покладено на шефа СС Гайнріха Гіммлера, котрий висловився за те, що "єврейське питання" є першочерговою задачею і вирішувати його необхідно не гаючи часу. З цього моменту геноцид, відомий зараз як Голокост, став одною із складових частин політичного курсу нацистів.
Всього за роки Другої світової війни нацисти знищили більше 6 мільйонів євреїв.
2 
1
Коментарі