неділя, 20 травня 2018 13:10

Арештували за виконання "Ще не вмерла Україна"

Арештували за виконання "Ще не вмерла Україна"
Микола Сокирко Фото: надане Ольгою Осипенко

В 1946 році у селі Кирилівка на Черкащині арештували вчителя Миколу Сокирка. Звинуватили у тому, що він у роки Другої світової війни керував церковним хором і виконував "Ще не вмерла Україна".

Чоловік з усіх сил відбивався і твердив, що співали лише духовний гімн "Молитва за Україну". Та знайшлися дві жінки, які посвідчили сфабриковану інформацію.

Чоловік почав співати у Києві. Навчався у педінституті на географа. Вечорами студіював мистецтво живопису на робфаці Художнього інституту. Через хворобу матері повернувся у Кирилівку. Працював вчителем географії, малювання, музики і співів. Самотужки опанував нотну грамоту і гру на скрипці. Почав керувати сільським хором.

Пройшов трьохмісячні курси керівників сільських хорів Григорія Верьовки і отримав диплом. Наприкінці 1950-ого року організовує учнівські хорові гуртки, гурток у місцевому технікумі, великий сільський хор.

Сокирко активно займається живописом – багато малює, його картини й сьогодні можна знайти в оселях земляків. Працюючи з сільським хором, він не лише диригент. А й співак, музикант, композитор, актор, драматург, режисер. Маючи абсолютний музичний слух, чув кожного учасника хору, був справжнім професіоналом пісенного мистецтва. Як композитор, написав клавір до багатьох пісень, зокрема й на слова Тараса Шевченка – "Зоре моя вечірняя", "Все йде, все минає".

Як музичний педагог, Микола Сокирко поставив голос не одному молодому співаку, декотрі з них потім співали і в професійних колективах. Дуже любив драматургію. Разом із самодіяльними артистами ставив п'єси Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, сценічний твір якого "Мартин Боруля" знав напам'ять. З "Наталкою Полтавкою" Івана Котляревського режисер-поставник виступав у багатьох селах Черкащини. Бо й сам у ролі Возного був неперевершеним.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові виявили останки жертв НКВС

З хором став переможцем багатьох конкурсів. В 1956 році на республіканському огляді сільських хорів посів перше місце - в акопельному виконанні проспівали поліфонічний твір Миколи Лисенка на слова Тараса Шевченка "Радуйся, ниво, ниво неполитая".

У 1964 році хор села Шевченкове отримує найвищу мистецьку винагороду – стає народною капелою. Серед друзів колективу і диригента поет Павло Тичина, композитори Левко Ревуцький, брати Платон і Георгій Майбороди, Михайло Вериківський, народні артисти Микола Яковченко і Сергій Козак, письменники Дмитро Косарик-Коваленко і Дмитро Красицький.

Коли справа торкнулася присвоїти звання – заслуженого діяча мистецтв чи народного артиста, то діячі із КДБ, які всі роки вели за ним таємний нагляд категорично сказали "не можна". Бо він український націоналіст, ворожий партії, уряду і всьому народові "елемент".

Вперше відсидів у в'язниці місяць у 1944-му і був відпущений за браком доказів.

В 1946 році Сокирко отримав 5 років таборів. Разом з іншими невільниками у Сибір Миколу Сокирка правили спочатку залізницею, потім баржею. Начальником табору був генерал-майор Попков. Серед гулагівців особа рідкісна. На відміну від багатьох служилих по таборах озвірілих працівників, він був освіченою, доброю людиною. Шанував українське пісенне мистецтво.

У таборі діяв хор. Кістяком були заслані на каторгу артисти львівської "Трембіти". Диригентом хору призначили Сокирка. Керівнику і колективу пообіцяли дострокове звільнення. Вийшли раніше на три місяці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Миколу Куліша вигнали з притулку за вші про опікунку

Микола Сокирко помер 7 грудня 2006 року. Похований у Маріуполі. Одній із вулиць села Шевченкове присвоїли ім'я Миколи Сокирка.

"Я горджуся з того, що був учнем Миколи Пантелеймоновича, – говорить уродженець Шевченкового, нині житель Городища Анатолій Чередниченко. – Саме йому завдячую, що проніс через усе життя любов до музики, до української пісні, живопису. Це була безмежно добра, велика людина, оберіг української духовності, яку не повинні забувати сущі і наступні покоління нашого народу".

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. Згадують жертв Великого терору проведеного радянською владою у 1937-1938 роках. Лише за одну ніч 19 травня 1938-го у Києві у в'язницях НКВД розстріляли 563 людини. Це була найкривавіша ніч у місті.

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.

Розстріли проводилися на подвір'ях в'язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо на місцях масових захоронень.

Зараз ви читаєте новину «Арештували за виконання "Ще не вмерла Україна"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути