Більша частина Донбасу входила до складу Української Народної Республіки ще до першого встановлення радянської влади, а потім - до складу Української Держави 1918 року. Українські більшовики вважали кордони УНР кордонами і радянської України.
Тому не було потреби комусь щось "дарувати". Незважаючи на розширення кордонів України в 1918 році після Брестського миру, в "Договорі про кордони" між УРСР і РРФСР 10 березня 1919 року українські більшовики були змушені змиритися з тим, що межі УРСР тепер були відсунуті до кордонів царських губерній, а Крим і частина Чернігівщини передавалися РРФСР. Це показувало подвійні стандарти московського керівництва, тому Україна втрачала свої території, а РРФСР - ні. Але навіть за цими критеріями, більша частина Донбасу залишалася в складі УРСР.
Після становлення радянського режиму важливу роль став відігравати принцип господарської доцільності, то в 1920 році до української Донецької губернії (до грудня 1920 центр - Луганськ, після - Бахмут) приєднали іншу частину Донецького басейну (включаючи в основному російський округ міста Шахти та український округ Таганрога). У такому складі УРСР увійшла до СРСР, офіційне рішення про створення якого було затверджено 6 липня 1923 року.
Українські більшовики в своїх територіальних претензіях орієнтувалися на кордони Української Народної Республіки, які включали Донецький басейн. Під час існування Української Держави (квітень-листопад 1918 року) територія України була збільшена на півночі і північному сході. У 1919 році, після другого приходу радянської влади, питання про кордони між радянською Україною і РРФСР стало дуже актуальним. Не відмовляючись від етнографічного критерію, червоні наполягли на тому, щоб він був обмежений колишнім губернським поділом.
Це положення було затверджено 10 березня 1919 року на розширеному (за участю представника РРФСР Д. Гопнера) засіданні уряду радянської України в "Договорі про кордони".
Цим документом Рада Народних Комісарів УРСР затвердила результати наради 25 лютого про виділення Гомельської губернії та встановлення кордонів з Україною. Етнографічно неукраїнські Крим і чотири повіти Чернігівської губернії вилучалися зі складу УРСР. Водночас зі складу РРФСР до УРСР не передали жодного етнографічно українського регіону. Це обґрунтовували в першу чергу нестабільністю радянської влади в Україні.
У 1920 році радянська Україна практично втратила автономію в управлінні. Це знайшло своє підтвердження в рішенні Всеукрревкому від 27 січня 1920 року об'єднати УРСР з РРФСР.
Головним критерієм при зміні кордонів була економічна доцільність. Результатом стало збільшення території України на Сході: весь Донбас було вирішено об'єднати під одним керівництвом. З цією метою була створена Донецька губернія. Оскільки більша частина Донбасу і до цього часу входила до складу УРСР, то новостворена Донецька губернія стала складовою частиною Радянської України. Відповідно територія УРСР була збільшена. До складу нової губернії увійшли нові території.
У серпні 1920 року до складу Донецької губернії передали станицю Луганська. Основною причиною став адміністративно-географічний критерій: територія станиці перебувала в безпосередній близькості від тодішнього центру Донецької губернії міста Луганська. Саме в цих нових кордонах УРСР і увійшла до складу Радянського Союзу, офіційне рішення про створення якого було затверджено 6 липня 1923 року. Однак у складі України території, передані в 1920 році (околиці міст Шахти та Таганрог), пробудуть лише до 1925 року.
1 
1
Коментарі