Нещодавні результати порівняння ДНК засвідчують: ще 800 років тому полінезійські жителі острова Пасхи схрещувалися з корінними жителями Південної Америки. Чи подавалися вони на Схід на плотах, повертаючись додому через якийсь час, чи їх відвідували індіанці, поки незрозуміло.
Величезні кам'яні голови з великими носами та довгими вухами зустрічають приїжджих: величні моаї – відомі на цілий світ, однак дотепер залишаються таємничими. Про те, звідки прийшли їхні творці, довго сперечалися. Норвезький авантюрист Тур Геєрдал вважав, що скульптури на острові Пасхи подібні до південноамериканських статуй, тому й дотримувався думки, що корінні жителі Рапа-Нуї були вихідцями з Південної Америки.
Морська подорож від Південної Америки до цього віддаленого тихооканічного острова на простому плоті - можлива, довів Геєрдал 1947 року завдяки своїй знаменитій експедиції "Кон-Тікі".
Сьогодні більшість учених схиляється до думки, що корінні жителі острова Пасхи мають полінезійське походження. Народ мореплавців поширювався від азійського континенту на Схід та Південь і завдяки сприятливим кліматичним умовам понад 1 200 років тому добрався до острова Пасхи. Відкритим залишається питання, чи могли мешканці острова контактувати з людьми, що жили на відстані 4 000 км. від Південної Америки.
Віктор Морено-Маяр з музею природознавства в Копенгагені (Данія) та його колеги перевірили цю гіпотезу знову, взявши на озброєння генетичний аналіз. І підтвердили її. Порівняння геномів 27 піддослідних серед жителів острова Пасхи засвідчило, що їхній спадковий матеріал на 76 % – полінезійський, на 16 % – європейський і на 8 % – індіансько-американський.
"Присутність генів американських корінних жителів ще не доводить, що існував доколумбовий контакт", – визнають учені. Та ДНК-аналіз вказує на період, коли відбувалося схрещування з індіанським населенням. Згідно з результатами дослідження, це мало місце в період між 1 280 та 1 425 рр. – тобто, приблизно на 400 років раніше, ніж перші європейці ступили на острів Пасхи.
Як саме відбувалося спілкування між предками полінезійців та південноамериканських індіанців, залишається нез'ясованим. На думку Морено-Маяр та його колег, ймовірно, полінезійці з острова Пасхи плавали на Схід, а потім поверталися з цих мандрівок. Не виключено, що в супроводі індіанців. Адже побережжя Південної Америки під час таких подорожей складно проминути, й навпаки: шанси натрапити на острів Пасхи, пливучи зі Сходу, – зовсім крихітні.
Отже, Тур Геєрдал не зовсім помилявся: контакти між Південною Америкою та островом Пасхи були, навіть якщо його провокували полінезійці, а не індіанці. Підтверджує цю тезу й знахідка, яку науковці здійснили в Бразилії: два черепи корінних жителів, чий спадковий матеріал виявився цілком полінезійським. Тобто, тихоокеанські жителі відвідували континент.
Морські подорожі між обома регіонами, як і під час експедиції Кон-Тікі, очевидно відбувалися не одноразово. Це знову ж підтверджує, що навіть для первісних культур океану не існувало нездоланних бар'єрів.
2 
1
Коментарі