Перші в історії масові страйки шахтарів Донбасу розпочались 15 липня 1989-го. Тоді проти Комуністичної партії та її політики виступило 500 тис. людей. Люди вимагали поліпшення житлових умов, стабільної заробітньої плати, надання соціальної допомоги. Висловили недовіру профспілкам.
Загальний страйк розпочався на шахті "Ясинуватська-Глибока". Згодом 19 липня припинили роботу ще 67 копалень. Загалом 25 липня страйкували робітники 193-х шахт Донецької та Луганської областей, Львівсько-Волинського вугільного басейну.
Шахтарі утворювали власні комітети, підтримували порядок і дисципліну. Керівництво пускало працівників на місце страйку за шахтарськими жетонами. Неявку вважали прогулом. Меншу дисципліну показували робітники Львівської області, де, за спогадами очевидців, був гамірний і некерований натовп. Багатотисячні мітинги біля обкомів партій кожен раз тривали добу та більше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шахтарям почали виплачувати зарплату
Під час страйку допускалися помилки. Страйкарі не сформували спільний для всіх список вимог. Однак влада задовольнила майже усі. 30 липня страйкарі оголосили про завершення протестів. Під тиском цих подій 1989-го ухвалили закон про економічну самостійність УРСР. При цьому постраждало керівництво страйкуючих - звільнили понад 150 людей. Однак процес демократизації зупинити було неможливо.
Історики вважають, що страйковий рух шахтарів Донбасу зіграв не останню роль у здобутті незалежності України.
Несанкціоноване віче відбулось у Львові 13 червня 1988-го. Люди зібрались біля пам'ятника Іванові Франку. Зібрання ухвалило рішення створити Товариство рідної мови імені Тараса Шевченка.
На початку 1988-го в Україні діяли "неформальні" організації національного відродження: Український культурологічний клуб у Києві, "Товариство Лева" у Львові, клуб "Рідне слово" у Полтаві. Поширювались самвидави.
14 квітня 1988-го київська газета "Літературна Україна" друкує відкритого листа кількасот львів'ян про необхідність створення організації для захисту української мови. Це стало основою для створення Товариства рідної мови імені Тараса Шевченка.
Коментарі