11-15 лютого 1963 року у Києві відбувалася конференція з питань культури української мови.
Конференція проходила активно. За 5 днів учасники прочитали 27 доповідей, повідомляє uahistory.com.
З рук в руки передавався памфлет Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?", у якому аналізувалася ситуація, коли учні могли звільнятися від вивчення української за бажанням батьків.
"Сьогодні українець, відданий справі комуністичного будівництва, має всі підстави бути неспокійним за долю своєї національності, а раз так – ніхто в світі не в силі заборонити йому про це говорити", - писав автор.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дисидент розповів, як знищували українську мову
"Маємо вимушену, під тиском обставин і дією серйозних причин відмову частини українців від своєї мови і всі пов'язані з цим ненормальні наслідки для суспільства", - доводив Дзюба
Учасники мовної конференції довели абсурдність теорії двомовності, звернулися до уряду з вимогою надання українській мові статусу державної, запровадити українську в дошкільних закладах, у діловодстві, у видавництві книг, фільмів.
Після засудження Івана Дзюби за книгу "Інтернаціоналізм чи русифікація?" у березні 1973-го Микола Лукаш надіслав листи голові президії Верховної Ради УРСР, голові Верховного суду УРСР, прокуророві УРСР та президії Спілки письменників. Просив дозволу відбути покарання замість Дзюби - 5 років концтабору та 5 років спец поселення.
Лукаша виключили зі Спілки письменників "за порушення статуту". 20 років йому забороняли друкуватися. Лукаш не мав стабільного заробітку, розпродавав власні книжки.
3 
1
Коментарі