"Не вмирати за імперіалістичні плани Гітлера", а зі зброєю в руках переходити на бік УПА

Українська повстанська армія вела боротьбу з більшовицьким і нацистським режимами не тільки військовим опором, але і методом пропаганди . Про один з таких аспектів, а саме пропаганду УПА серед грузинських легіонерів, пише "Український Кавказ".

Вже з літа 1943 р. керівництво УПА-ОУН проводило пропагандистські акції, спрямовані на бійців національних легіонів німецької армії. На території Полтавської області існував центр формування східних легіонів, польові батальйони якого після відступу вермахту з Північного Кавказу в більшості своїй були дислоковані або в Криму, або на території центральної України.

При цьому цікаво відзначити, що перший заклик до "батальонців", Головний провід УПА зробив у червні 1943 р. у вигляді листівок і статей у підпільній українській пресі (російською мовою), звернених до грузинських легіонерів. Згодом всі заклики до грузинів друкувалися грузинською мовою в підпільних друкарнях Одеси, що мали відповідний шрифт. Враховуючи той факт, що в даний період на території України знаходилися: грузинський батальйон II/198 і цілий ряд дрібніших вищезазначених підрозділів, які входили до складу німецьких військ, що вели бойові дії в районі Курська - Бєлгорода, а потім  - з осені 1943 р.  у відступі німецьких військ до Дніпра, - зрозуміло, що пропагандистська акція українських повстанців була спрямована на ці формування.

Зокрема, листівки, звернені до грузинських легіонерів та бійців інших східних формувань вермахту, як підкреслює дослідник історії УПА С. Ткаченко, "містили звернення до героїчного минулого цих народів, закликали до боротьби проти московського імперіалізму і пояснювали, що німецький імперіалізм теж не принесе визволення. Тому УПА радила "не вмирати за імперіалістичні плани Гітлера", а зі зброєю в руках переходити на бік УПА і заодно націлювала на спільну боротьбу проти сталінізму, ставлячи його в один ряд з фашизмом.

Пропагандистські акції УПА увінчалися успіхом і грузинські легіонери, поряд з представниками інших народів радянської імперії у великій кількості поповнювали ряди УПА. При цьому, судячи з наявних матеріалів, можна виділити кілька етапів переходу військовослужбовців Грузинського легіону на бік повстанців: перший етап, - влітку 1943 р.  коли на бік УПА перейшли перші бійці Грузинського та інших легіонів. Судячи з усього, їх кількість була порівняно невеликою, оскільки спочатку військове керівництво УПА внаслідок нестачі особового складу створило з колишніх кавказьких легіонерів національний відділ на рівні куреня (батальйону). Даний курінь складався з об'єднаних за регіональною ознакою грузинів, вірмен і черкесів (можливо, під останніми українські джерела мають на увазі всіх північнокавказців). Тим не менш, за даними С. Ткаченко: "вже в липні 1943 р. відділ, що складається з грузинів, вірмен і черкесів, - входив до загону Крука на Кременеччині, відзначився в бою з партизанами з з'єднання Михайлова в Сурозскіх лісах , біля села Теремне".

Другий етап переходу грузинських легіонерів в ряди УПА мав місце восени і взимку 1943 р., коли в результаті провалу наступу вермахту під Курськом - Бєлгородом, німецькі війська остаточно втратили стратегічну ініціативу на німецько- адянському фронті. Враховуючи, що основна маса переходів легіонерів на бік УПА спостерігається саме в період листопада-рудня 1943 р., не можна не дійти висновку, що дана подія збігається за часом з перекиданням грузинського батальйону II/198 та інших дрібніших грузинських підрозділів до Західної Європи. При цьому прямі відомості з даного питання містяться в звіті командира II/198-го батальйону, капітана фон Мюллера, який, згадуючи про  випадки дезертирства окремих легіонерів, певною мірою вважає їх звичайною справою через погіршення восени 1943 р. становища німецьких військ на східному фронті. Таким чином, можна припустити, що основна маса переходів військовослужбовців II/198-го батальйону та інших грузинських рот мала місце під час їх перекидання на Захід через територію Західної України.

Те, що даний етап був найбільш масовим, свідчить той факт, що, за словами українського дослідника: "з осені 1943 р. у зв'язку з безперервним збільшенням кількості перебіжчиків з них стали формувати нові частини. Причому, ці національні частини все частіше виступали під власними національними прапорами, отримували командирів і політвиховник своєї національності. Змішані в національному відношенні відділи стали розпадатися, замість них створювалися однорідні за етнічним складом частини". Хоча, в даному дослідженні не вказується конкретна кількість грузинів, які перейшли на бік УПА, можна припустити, що вже до грудня 1943 р. грузинський національний відділ був організований на рівні куреня (батальйону). Даний висновок, на наш погляд, підтверджує той факт, що на проведеній 21-22 листопада 1943 року першої конференції поневолених народів Східної Європи та Азії  що відбулася на території зайнятої повстанською армією, грузинська делегація у кількості шести осіб поряд з азербайджанською була найчисленнішою. При цьому відомо, що до цього часу азербайджанський національний відділ був представлений куренем (батальйоном).

Незадовго до вступу Червоної армії на територію Західної України в УПА налічувалося 15 національних відділів різної чисельності - від сотні до куреня .

×