У 50-х роках у печері Шанідар (Ірак) знайшли людські останки, а в них - пилок квітів. Палінолог Жозетт Леруа-Гуран (Josette Leroi-Gourhan) зазначала, що він належить сімом різним видам лікарських рослин. Дослідниця припустила, що пилок потрапив у поховання, бо хтось із одноплемінників загиблих приніс на його могилу квіти.
Після робіт 50-х років Шанідар почали вважати яскравим свідченням існування поховальних ритуалів у неандертальців, а самі вони постали значно більш людяними істотами, ніж учені вважали раніше. Хоча пізніше цю думку багато разів ставили під сумнів, але знову потрапити в печеру, щоби перевірити теорію, не вдавалося. Повернутися у Шанідар вийшло тільки через півстоліття. Роботи очолили Марта Фіакконі (Marta Fiacconi) і доктор Кріс Хант (Chris Hunt) зі Школи природничих наук та психології університету Ліверпуля імені Джона Мурса, а також Грем Баркер з Кембриджського університету.
Робота, опублікована у журналі "Review of Palaeobotany and Palynology", присвячена дослідженню пилку з верхніх шарів печери. Виявилося, що пилок там накопичується досі з природних причин: завдяки вітру й діяльності комах. Зразки такого ж пилку, який зібрала Жозетт Леруа-Гуран, присутні в пізніх шарах. Імовірно, їх принесли сюди бджоли. Таким чином, результати досліджень Шанідар 50-х років більше не можуть бути підставою для того, щоби говорити про "тонкі почуття" неандертальців.
Марта Фіакконі пояснює: "Пилок виробляють чоловічі рослини в репродуктивних цілях. Він поширюється за допомогою вітру або тварин, щоби досягти жіночих рослин. Велика частина зерен пилку не досягає мети і залишається в ґрунті. Частина з них перекривається відкладеннями і залишається під землею тисячоліттями. Кожен вид має особливу форму пилкових зерен, і ми можемо визначити їх за допомогою мікроскопа. Тому, аналізуючи пилок із різних шарів печери, ми можемо реконструювати рослинний покрив і клімат у певній місцевості в певний час. Вивчення сучасного пилку дозволяє нам розуміти механізми, що діяли в минулому, і "повернутися" в той час, уявивши, якими тоді були ландшафт і навколишнє середовище. Це необхідно, щоби зрозуміти, як жили стародавні люди".
Доктор Кріс Хант зазначає: "Це може здатися кінцем прекрасної історії, але після того, як вийшла робота Леруа-Гуран, дослідники багато дізналися про неандертальців. Стало відомо, що частина наших предків схрещувалася з неандертальцями - їхня ДНК присутня в сучасному геномі людини. Археологи з'ясували, що деякі неандертальці, імовірно, використовували прикраси - своєрідні доісторичні "брязкальця". Цієї осені ми провели розкопки у Шанідарі спільно з колегами зі Служби старожитностей Курдистану, й учасники проекту представлять нові результати після завершення наукової роботи. Історія не закінчилася!"
2 
1
Коментарі