неділя, 03 січня 2021 11:10

Степан Бакунець жив під чужим ім'ям

3 січня у віці 94 роки помер останній учасник першого бою УПА проти німецьких окупантів Степан Бакунець. Його справжнє ім'я - Олександр Шмалюх. У 1940-х він потрапив у засідку червоноармійців. Щоб не наражати на небезпеку родину, назвався Степаном Бакунцем.

  Степан Бакунець на початку 1943 року став стрільцем першої сотні Української повстанської армії під керівництвом сотенного ”Довбенка-Коробки”. Фото: "Країна"
Степан Бакунець на початку 1943 року став стрільцем першої сотні Української повстанської армії під керівництвом сотенного ”Довбенка-Коробки”. Фото: "Країна"

Олександр Шмалюх народився у селі Тинне Сарненського району на Рівненщині. Родина жила не заможно, виховувалося п'ятеро дітей. Щойно батьки звели нову хату, почалася Друга світова війна – поляки палили все довкола. Разом із клунями та хлівами селян, згорів і будинок Шмалюків. Тоді батько підшукав за річкою закинуту хату, туди й переїхала сім'я. Коли у 1942 році стали збирати людей на вивіз до Німеччини, серед майбутніх остарбайтерів опинився і Олександр.

– Привезли нас у табір до Рівного, мені було вісімнадцять років, – згадував Бакунець. – Я підслухав, що цигани, яких мали вислати з нами, готуються втікати. Вночі роми переламали дроти огорожі й ми, чотири хлопці та дівчина, пішли за ними. За ніч пішки пройшов майже 90 кілометрів із Рівного до Тинного.

У жовтні 1942 року в хаті Шмалюхів було засновано перший вишкіл під назвою "Холодний Яр", для старшин майбутніх боївок ОУН (б). За тиждень у помешканні оселилися до сорока людей, тут вони тренувалися володіти зброєю. 18-річний Олександр вирішив долучитися до українського підпілля й спочатку отримав псевдо "Качан", пізніше під час перереєстрації — "Грушка". Хлопець потрапив у сотню командира Коробки – Григорія Перегіняка.

- Якось підводою з дев'ятьма побратимами вирушили на Володимирець, - згадував Бакунець. - Вартові передали, що селом проїхали дві підводи німців. Дорогою ми зустріли стадо корів та овець. Позаду їхали німці і 30 "власовців". Наш командир "Коробка" мав автомат, у нас були кріси (нарізна чи гладкоствольна рушниця й гвинтівки. Наказав залягти. Коли гібіц-комісар Сарненського району з трьома заступниками підійшли, "Коробка" їх з автомата покосив, а ми гвинтівками добили. Позабирали в німців документи. Худобу погнали назад у село. Людям сказали, щоб розбирали, де чия. З собою узяли чотири підводи живих свиней.

Якось після боїв, коли табір зупинився неподалік рідного села, хлопець вирішив навідатися до батьків.

- Командир дозволив піти, але зброю наказав залишити, - розповідав Бакунець. - На лузі дожидав, що брат вийде корови пасти, та його не було. Піді­йшов ближче. У дворі – нікого. Тільки ступив до хати, як п'ять чоловіків наставили на мене штики. Встиг викинути у траву запал від німецької гранати. Знайшли в кишені олівець і папірчик, на якому сни записував. 12 красноармійців нашу хату зайняли. З рідних ніхто не подав виду, що я їхній. Я назвався Степаном Бакунцем. Степаном – на честь Бандери, а Бакунців у селі було багато.

Того ж вечора енкавеесівці заарештували Степана, повезли на допит. Хлопець повторював, що не знає тієї сім'ї, та в'язниці не уникнув – "здав" колишній однополчанин на прізвисько Куля.

У 1945 році отримав вирок — 10 років ув'язнення за "антирадянську пропаганду та агітацію". Покарання відбував у в'язницях Рівного та Києва, згодом в таборах Казахстану, з 1948 року на Колимі. Працював на будівництві Актюбинської теплової станції та на золотій рудні в селищі імені Бєлова у Магаданській області.

  Колишній стрілець УПА Степан Бакунець із дружиною Анною Корень. Вона була зв’язковою. Познайомилися на Колимі, де обоє відбували покарання. Одружилися 1952-го. Разом виховували двох дочок. Анна Корень померла 1993 року
Колишній стрілець УПА Степан Бакунець із дружиною Анною Корень. Вона була зв’язковою. Познайомилися на Колимі, де обоє відбували покарання. Одружилися 1952-го. Разом виховували двох дочок. Анна Корень померла 1993 року

На заслані познайомився з майбутньою дружиною Ганною, також політичною ув'язненою. 1952 року повернулися в Україну, оселилися в рідному селі дружини Кураші. Мали двох дочок Надію і Галину. Син Микола помер у дитинстві.

Степан Бакунець хотів повернути собі справжнє ім'я, проте залишив цю ідею. Казав, що всі односельці знають його як Бакунця, та й діти по батькові Степанівні. До того, Сашко Шмалюк в усіх документах проходить як мертвий.

У 2012 році вояк УПА Степан Бакунець був допитаний прокуратурою України на запит Генеральної Прокуратури Польщы в рамках кримінальної справи на підставі тверджень польського історика Ґжеґожа Мотики. На його думку, відділ Григорія Перегіняка брав участь у нападі на польську колонію Парослю в лютому 1943 року. Бакунець заперечив ці звинувачення. "На допиті розповів усе як було. Мені нема чого соромитися, мирного населення я не чіпав", - сказав Бакунець.

Зараз ви читаєте новину «Степан Бакунець жив під чужим ім'ям». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути