В роки Першої світової війни Керченська фортеця мала доволі непоказне значення. Аркадій Столипін, племінник одіозного російського премʼєр-міністра, перебуваючи у 1919 р. у Керчі писав про становище фортеці: "Проти сучасної артилерії і теперішнього способу ведення війни вона вже непридатна". Проте, окрім покладеної на фортецю оборони Керч-Єнікальської протоки, вона виконувала функції складу боєприпасів.
У другій половині 1917 р. арсенал Керченської фортеці значно поповнився. Сюди, за свідченнями журналістів, евакуювалися боєприпаси з Петрограду. Мотиви такої евакуації однозначно не встановлено. Вочевидь, вибухові речовини вивозились перед загрозою наступу німецьких військ на Петроград або ж більшовицького перевороту.
Боєприпаси доставлялися до Керчі залізницею. Проте, гарнізон фортеці на той час був уже малочисельним – давався взнаки загальний розпад колишньої імператорської армії. Кілька десятків осіб фізично не могли розвантажити увесь привезений вантаж. Тому вибухонебезпечні предмети складувались не тільки на переповнених складах, але й уздовж фортечної залізниці без жодного порядку та належної охорони.
Після приходу до Керчі більшовиків 6 січня 1918 р. охорона складів ще більше послабилась. Дисципліна у більшовицької фортечної залоги була низькою. Голова місцевого більшовицького "уряду" під назвою "Центральний виконавчий комітет рад Тавриди" Жан Міллер (Яніс Шепте) скаржився, що солдати-більшовики палять, охороняючи порохові склади, розводять вогнища, розважаються пострілами по навісних замках.
За кілька днів після втечі більшовиків з Керчі, 1травня, у фортеці сталася пожежа. Горіла фортечна пристань, складене на ній сіно, катер і дві баржі з бензином. Українській бойовій дружині, що прийшла на зміну більшовицькому загону, вдалося загасити сіно, що палало, та відвести у море баржі, де вони продовжували горіти декілька днів. Це дозволило врятувати від вибуху розташовані поблизу пристані порохові склади.
Серед причин пожежі можна назвати підпал відступаючими більшовиками, потрапляння випадкових снарядів або ж необережність працівників та службовців фортеці. Джерела не дають підстав стверджувати про абсолютну вірність будь-якої із цих причин.
Найбільш ймовірним видається версія про умисний підпал більшовиками. При відступі вони не встигали евакуювати усі фортечні запаси палива, тому цілком могли погодитися на їх знищення. При цьому могли би переслідувати й інші цілі. По-перше, подія сталася 1травня – у день боротьби за права робітників, захисниками яких представляли себе ліві радикали. Пожежа у фортеці мала би проілюструвати наміри продовжувати свою діяльність навіть в умовах німецької присутності у Криму. По-друге, пожежа могла би стати певним попереджувальним знаком для української залоги.
Версія про випадкове потрапляння снарядів не витримує критики, адже в літературі та джерелах немає згадок (принаймні, поки-що не віднайдено такі) про відступ більшовиків із Керчі із боями чи бодай якимись перестрілками. Більшовики просто від'їхали напередодні або й за кілька днів до вступу у місто німецького та українського війська.
Цілком можливо, що пожежу спричинили новоприбулі солдати із залоги фортеці, намагаючись перевірити стан та наявність припасів на складах та пришвартованих суднах. Але в будь-якому випадку, усі версії потребують додаткової аргументації.
13 вересня 1918 р. близько 16 год. Керч оглушив потужний вибух. Над фортецею стояла хмара диму, містом розлітався попіл, через це одяг мешканців майже миттєво вкрився сірим пилом. На момент вибуху у місті чимало керчан перебувало на вулиці – адже час був пообідній, робота в установах завершилась, працівники державних установ розходились по домівках. У місті зчинилась паніка, яка посилювалась чутками. Перша хвиля чуток – ніби-то у фортецю хтось кинув бомбу а тому варто очікувати наступних вибухів. Керчани психологічно були готові саме до такого розвитку подій. Адже ще на початку 1918 р. керівники більшовицьких загонів Івана Федька та Живодерова заявляли про готовність підірвати фортецю, аби склади з боєприпасами не дісталися "білогвардійським та українським бандам".
Оскільки нових вибухів не лунало, міщани потроху заспокоїлися. Однак, невдовзі містом поширилася нова хвиля чуток та паніки – ніби вибух спричинили снаряди з газом. Підтвердження ці чутки не знайшли. Зрештою, до ночі усе заспокоїлося.
За даними газети "Утро Юга", від вибухів у Керчі загинуло 4 осіб, ще 23 були поранені. Пошкоджено ряд будинків поблизу фортеці. Вибух стався лише в одному із чотирьох порохових складів під номером 104, а його причиною було "соединение электрических проводов".
Вибухом також було зруйновано фортечну церкву (різні джерела подають дуже широкий діапазон її назв – Петра і Павла, Марії Магдалини, Покрови).
3 
1
Коментарі
1