Одним з основних невільничих ринків XIV - XVII віків був Крим. Рабів туди поставляли гетьмани Правобережної України, запорізькі черкеси, новгородські посадники, а згодом і козаки Петра Великого.
Основним товаром були невільники з Африки, захоплені кочівниками жителі азіатських степів, населення Північного Кавказу, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Русі.
"Коли на початку 40-х років татари домовилися про здійснення спільних набігів на московську украйну з бродячими групами запорізьких черкес, вони поступалися останнім захопленим майном, залишаючи собі полоненики", - пише радянський історик Олексій Новосельский.
За його словами, кримські татари не прагнули до винищування живої сили, а робили акцент на захопленні полонених. Найбільше невільників їм вдавалося захопити в ході набігів на Московську державу і Правобережну Україну. За підрахунками історика, в першій половині XVII століття татарам вдавалося відводити з цих земель до 10 тис. полонених щорічно.
Світлошкірі невільники дуже цінувалися в ісламському світі. Біла шкіра і русяве волосся були справжньою екзотикою, тому покупці були готові платити великі гроші за рабів-слов'ян.
"Першими, хто встановили в Криму цю мерзотну торгівлю, були генуезці, потім венеціані", - писав історик Вільгельм Гейд у своїй праці "Історія торгівлі Сходу в середні віки".
Більше того, татари спочатку "самі випробовували долю тих жертв, яких вони через декілька віків, вже влаштувавшись в Криму, стали відправляти за море".
В середні віки потік рабів з Криму спрямовувався на центральний турецький ринок Ясир-пазар, що знаходився в Стамбулі. Є дані, що у Бахчисараї багатий купець придбав для своєї дружини дівчинку-служницю за 2400 золотих, тоді як спадок, який купець залишив своїм синам, - будинок і виноградник - коштували 3600 золотих.
1 
1
Коментарі
2