На початку XX століття зросла активність руху за жіноче виборче право у світі. 3 червня 1923 року диктатор Беніто Муссоліні дозволив вдовам Італії брати участь у виборах.

В березні 1919 року колишній журналіст, шкільний учитель і соціаліст за переконаннями 36-літній Беніто Муссоліні створив партію "Італійський союз боротьби". Вона поставила перед собою задачу: відродження італійської нації. Через два роки реформована у Національну фашистську партію, яка на виборах отримала 38 депутатських місць.

Встановлення в Італії фашистського режиму супроводжувалося обіцянками Беніто Муссоліні надати виборчі права жінкам. У 1923 році Муссоліні брав участь в IX з'їзді Міжнародної федерації "За виборчі права" і обіцяв максимально розширити виборчий корпус.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церемонію коронації принцеса Єлизавета репетирувала двічі

Влітку 1923 був представлений законопроект, яким було надано на місцевому рівні виборчі права жінкам.Лише тим, кому було присвоєно звання героїні, матерям і вдовам, чиї чоловіки загинули на війні, а також заможним і освіченим. Цей закон вступив в силу в листопаді 1925 році. Але в лютому 1926 р місцеві представницькі органи були скасовані, таким чином, закон втратив практичний сенс.

Ситуація кардинально змінилася після падіння фашистського режиму. Влітку 1944 року в Римі починає виходити офіційна газета "Ми, жінки". Заснований Союз італійських жінок, створений Комітет за жіночі виборчі права. В кінці 1944 Комітет за жіночі виборчі права передав в уряд Італії петицію з проханням надати жінкам виборче право на найближчих виборах.

×