"Як чумну бацилу ввезли Леніна в Російську імперію в опломбованому вагоні", - каже в одному із інтерв'ю британський лідер Вінстон Черчилль (1874-1965). 16 квітня 1917 року на Фінляндський вокзал Петрограда (Тепер Санкт-Петербург) у спеціальному вагоні прибув лідер більшовиків Володимир Ленін. 10 років його не було у Росії.
Після перемоги Лютневої революції в Росії нова влада надала всім політемігрантам право повернутися на Батьківщину. Володимир Ленін жив в Швейцарії, Франції та Австро-Угорщині. У 1917 якраз мешкав у Цюріху із дружиною Надією Ульяновою. Німецька влада заручилася підтримкою друга Леніна, швейцарського комуніста Фрідріха Платтена (1883-1942). Він допоміг організувати Леніну і 32 політичним емігрантам переправу в Росію. У Генштабі Німеччини вважали, що Ленін в змозі підірвати силу Росії та змусити вийти її з Першої світової війни.
9 квітня російські політичні емігранти на чолі з Леніном виїхали з Цюріха до прикордонної німецької станції Готтмадінген. Там вони пересіли в запломбований вагон. У ньому були два офіцери німецького Генерального Штаба. Пасажирам заборонялося виходити із потяга. Через єдині двері кореспонденцію та продукти міг передавати лише Платтен.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії пропонують поховати Леніна
"Троє наших вагонних дверей були запломбовані, але задні вагонні двері відкривалися вільно. Лише я і німці мали право виходити із вагону. Проведена крейдою лінія на підлозі коридору відділяла німецьку територію двох офіцерів від російської. На відвідування туалету видавали вхідні квитки, щоб не стояти в черзі в коридорі", - писав у своїх спогадах Фрідріх Платтен.
Вночі 16 квітня на Фінляндському вокзалі Леніна вже чекав багатотисячний натовп. Звістка про його повернення рознеслася за кілька днів. На пероні вишикувалася почесна варта. Коли Ленін вийшов з вагона, військовий оркестр заграв "Марсельєзу", начальник варти віддав рапорт. На площі зібралося понад десять тисяч робочих, матросів, солдат. Горіли факели, в руках у робочих були плакати: "Привет Ленину!", "Да здравствует Ленин!".
Робочі підняли свого вождя на руки і поставили на броньовик. У світлі прожекторів з простягнутою вперед рукою Ленін здавався гігантом. Він почав промову про заповітні мрії людства та роль революції у цьому процесі. Закінчив словами "Хай живе соціалістична революція!". Броньовик рушив до будинку колишньої балерини Кшесинскої. Там містився штаб і центральний комітет Російської соціал-демократичної робітничої партії більшовиків. Володимир Ілліч з броньовика вітав робітників і солдатів, які визволили Росію від самодержавства. За броньовиком повільно рухався робочий натовп. На чолі її йшла заводська і районна озброєна міліція, по краях робочі утворили ланцюг зі своїх лав.
В той же вечір Ленін слухав промови ораторів, розмовляв зі своїми однодумцями. Наступного дня там же він озвучив свої "Квітневі тези". У них закликав скинути Тимчасовий уряд, розпочати пролетарську революцію та перехід влади до Рад та робочих. По приїзді із дружиною відвідав Волковске кладовище, до похована його мати та сестра. Через три місяці знову пішов у підпілля через можливий арешт та виїхав за кордон.
Керівник більшовицького перевороту в Росії Володимир Ілліч Ульянов народився 22 квітня 1870 року в місті Симбірську (зараз Ульяновськ) в 1870 році. Навчався на юридичному факультеті Казанского университета. Був відрахований через участь в студентських заворушеннях. 23-річним переїжджає в Петербург, вивчає марксистскі праці, стає помічником адвоката. Бере участь у створенні Петербурзького "Союзу боротьби за звільнення робітничого класу". За це його засилають на три роки в село Шушенске Єнисейської губернії. Там бере шлюб із соратницею 29-річною Надією Крупською. В 1903 році створив більшовицьку партію. У листах та працях підписується псевдонімом "Ленін". 1907 по 1917 р. перебував в еміграції - через можливий арешт. По поверненню в Росію очолює збройне повстання в Петрограді і після його перемоги створює більшовицький уряд - Раду народних комісарів. Того ж року почалася Громадянська війна. Через 5 років закінчилася перемогою більшовиків. Ленін був на чолі уряду та партії до своєї смерті. Останні два роки життя важко хворів і практично не брав участі в управлінні державою. Помер в 1924 р у селі Горки, під Москвою. Похований у мавзолеї на Красній площі у Москві.
2 
1
Коментарі
1