"Так, як у нас хлопця в армію провожають, так уже ніде такого не сохранілося, — розповідав п'ять років тому Андрій Гапоненко з села Піски Бобровицького р-ну на Чернігівщині. — Дуже все красіво роблять, токо шо зараз уже й не кожний рік хлопці з села в армію йдуть — молодьожі мало лишилося. А раніш і п'ять, і шість за раз провожали".
Напередодні парубок, що збирається до армії, із найближчим другом, "дружком", запрошує односельців — сусідів, родичів, друзів та дівчат — на вечорину.
— Приходить і каже: "Я іду в армію. Прошу до мене сьогодні на стілько-то годин", — додає Євдокія Гапоненко. — У нас колись казали на нього некрут. Він ходить із лєнтою голубою, а червону тоді перев'язує йому вдома дівчина кохана. Як її немає, так з одною стрічкою залишається. А ще з лєнти робиться квітка. Голкою на ніточку собірається і, ну так, як би сказать, жоржина чи півонія, вишнева або така красна, і зліва на груді прикріпляється.
— Шалаш на дворі обов'язково роблять — плівку натягують. Прикрашають його ялинами, шаріками, — розповідає Валентина Хоменко, 46 років, директор місцевої середньої школи. — Накривають столи, і приходять гості. Так, як і на весілля, вбираються. І коли йде оце ж хлопець в армію, як і на весіллі, там де він сидить (у центрі стола. — "ГПУ"), ковер прибивають. І кожух можуть положить на лавочку — щоб йому гарно служилося. І страви подають такі ж, як на весіллі.
Нині в Пісках майбутньому солдатові співають "Идёт солдат по улице" або "Вы служите, мы вас подождем". А раніше на вечорині лунали старовинні некрутські пісні.
— Молодь цих пісень провожальних уже не знає, — говорила Катерина Маковій. — Вони співають усе своє, молодьожне, теперішнє, під музику танцюють.
Зберігся в селі давній звичай, що кожна запрошена дівчина прикріплює булавкою на груди новобранцеві хустинку. Колись їх вишивали, нині дарують звичайні носовички. Самі роблять лише для коханих хлопців. Цю хустинку новобранець забирає з собою до армії.
— Мої сини приходили з солдат додому, а платочки з лєнтами висіли у шкахву, на плечиках, — згадує Ганна Олешко. — Бог храни, шоб хто тронув. Він приїжджає з армії, то це так як пам'ять йому буде. Уся лєнта списана від начала до конця, якої служби хто йому желає.
О четвертій ранку рідні починають готуватися до власне проводів — від'їзду призовника до військкомату. "Дружко" ходить із чаркою, частує всіх горілкою. Новобранець прощається з кожним. У колишній некрутській пісні тоді співали: "Прощавайте, гарне товариство, мо' я з ким сварився". Колись запрошені клали гроші на тарілку. Нині кидають у трилітрову банку, прикрашену стрічками і квітами.
— Гроші залишаються батькам удома, — пояснює Валентина Хоменко.— Хлопець не бере їх із собою. Матері віддає, батькам віддає оце все. Найближчі йдуть провожати за село, де на нього чекає машина. Колись колгосп виділяв, а зараз наймають. Там він знімає костюма, перевдягається у якийсь такий старий одяг, і батьки його везуть у Бобровицю.
Односельці ж повертаються до столу і продовжують застілля — "гладять дорогу" новобранцеві.
За царя Петра I до війська брали на все життя
Слово "рекрут" у перекладі з французької означає "набирати", "вербувати", а "солдат" з італійської — той, хто отримує платню, "сольдо". В Україні військових називали також вояками, жовнірами, некрутами.
Комплектувати регулярну армію рекрутами в Російській імперії почав цар Петро І 1699 року. Купці, міщани, козаки й селяни були зобов'язані від своїх общин виставляти для служби у війську по два рекрути на тисячу населення. Не брали в солдати єдиного сина в сім'ї, вдовиних дітей і калік. Та місцеві урядовці, що займалися набором, за хабарі часто нехтували цими приписами.
Упродовж майже всього 18 ст. строк військової служби фактично був пожиттєвим. Зате кріпаки та їхні сім'ї отримували волю. Із 1794-го по 1834-й в армії служили 25 років. Потім скоротили до 20. Із 1859-го — до 13 в армії та сім у запасі. Реформа 1874 року скасувала рекрутство. Натомість запровадили загальну військову повинність. Термін "рекрут" замінено на "новобранець". У тій частині України, що 1772 року відійшла до Австрії, служили 14 років. Із 1849-го — вісім років у армії та два роки в запасі, 1866 — 3 роки в армії, сім — у резерві.
У Радянському Союзі військовозобов'язаними були всі чоловіки, що досягали 18 pоків. У 1930-х піти до армії іноді було єдиною можливістю вирватися з голодного села, дістати паспорта, отримати освіту й утекти з колгоспу. Спочатку служба в сухопутних військах та авіації тривала три pоки, на флоті — чотири. Із 1967-го й до розпаду СРСР — відповідно два і три роки.
2 
1
Коментарі
23