Запровадили військову цензуру

13 серпня 1914 року російський імператорський уряд запровадив у державі військову цензуру та заборонив випуск друкованих видань українською мовою.

Необхідність запровадження цензури була продиктована початком Першої світової війни. На теренах імперії активізувалися як іноземні шпигуни, так і внутрішні підпільні громадські й революційно-політичні організації. Вони взялися за розповсюдження антиурядових та антицарських відозв і закликів, за поширення "небажаної" кореспонденції. Негативно впливали на настрої суспільства й армії. Щодо останньої, то події революції 1905-1907 років показали, що армія не є найнадійнішою опорою російського царизму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріляли моряка, який підняв повстання в Криму

Органи військової цензури, поруч із жандармерією, мали запобігати шпигунству, відстежувати настрої підданих та солдатів. Цензуру, яка поширювалася на територіях театру бойових дій, називали повною. Її могли запроваджувати головнокомандувач та командувачі окремих армій. Часткову ж цензуру міг запровадити голова військового округу.

Цензорам дозволили контролювати всю друковану продукцію. Це стало приводом до конфіскації та знищення друкованих видань українською мовою, що і раніше робили за слушної нагоди. Уряд побоювався сепаратизму та зменшення впливів русифікації. Імовірно, політики знали чи здогадувалися про плани ворожих сторін на українські землі та те, що деякі діячі Наддніпрянщини підтримували у війні саме Німеччину й Австро-Угорщину.

Також цензори мали право відкривати, переглядати та конфісковувати поштові й телеграфні відправлення. Заборонялося робити це лише з кореспонденцією імператора та його родини, командувачів армій, великих державних установ, дипломатичних і консульських відомств дружніх чи нейтральних держав.

×