Один з найвидатніших архітектурних ансамблів Києва, Видубицький монастир, розташований між двома пагорбами над Дніпром, являє важливу історико-архітектурну цінність.
Після віднайдення Звіринецьких печер наприкінці XIX століття стало зрозуміло, що підземний монастир на честь архангела Михайла тут існував задовго до прийняття християнства князем Володимиром. Археологами встановлено, що ці печери древніші Лаврських.
Після 988 року, коли гоніння на християн припинилися, ченці вибралися з підпілля, заснували новий монастир і назвали його Видубицьким — за назвою місцевості. Віддавна, біля Видубицького урочища, була переправа через Дніпро, де "видибали" за допомогою "дубів" — човнів із суцільного дуба. Згідно версії Об'єднання Рідновірів України, біля монастиря "видибала" статуя Перуна з київського пантеону, втоплена у Дніпрі.
Gazeta.ua продовжує публікувати серію матеріалів про цікаві місця, присвячені Дню Києва.
Давній монастир був заснований в 11 столітті між 1070 и 1077 роками князем Всеволодом – сином Ярослава Мудрого. Пізніше він став родинним монастирем князя Володимира Мономаха та його нащадків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найстаріший міст Києва розвалюється
При княжінні Мономаховичів монастир був центром світського та духовного життя Києва. Тут писали літописи, тут збирались воїни перед походами.
Після нашестя Батия, Видубичі втратили своє значення. Тільки у 16-17 століттях монастир був відроджений, і з часом він став виконувати роль некрополя для видатних особистостей епохи.
Оскільки будівлі монастиря 11 століття були переважно дерев'яними, вони не збереглись до наших днів. Виключенням є Михайлівський храм, частково збережений з тих часів. Щоправда, більшу частину храму було відтворено у середині 18 століття, в стилі українського барокко.
Наприкінці 17 століття на території Видубичів з'являються споруди, які дійшли до наших днів: Георгіївська церква, дзвіниця, будинок настоятеля, братський корпус та інші.
З 20 років минулого століття монастир був закритий. У післявоєнні роки він став частиною Ботанічного саду ім. Гришка. З 1992 року церковне життя було відновлене, й донині Видубицький монастир є діючим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єдиний в Європі пам'ятник сміттєвозу встановлений на околиці Києва
Центром ансамблю Видубицького монастиря є Георгіївський собор. На північ від нього знаходиться трапезна, на захід – дзвіниця та будинок ігумена, що примикає до неї з південної частини. Між Михайлівським та Георгіївським соборами знаходиться Братський корпус.
Михайлівський собор – одна з небагатьох споруд домонгольського періоду, що збереглись до наших днів. Він був збудований ще за князя Всеволода, проте з тих часів він зберігся лише частково, а саме – його західна частина. Під керівництвом видатного зодчого Русі Петра Мілонега храм був зміцнений, щоб протидіяти зсувам, проте ще у 16 столітті східна частина храму не уникла руйнування. Її відновлення у дереві тривало на початку 17 століття за часів митрополита Петра Могили. Через півстоліття трапилась пожежа, у результаті якої виникла потреба у відновленні собору. Він був відтворений у стилі українського бароко. У другій половині 20 століття у Михайлівському соборі тривали реставраційні роботи, в ході яких були знайдені фрески та графіті князівської епохи, а разом із тим – живопис 18-19 століть.
Георгіївський собор - один з найкращих зразків козацького бароко (кінець 17- початок 18 ст. ). П'ятикупольний, надзвичайно виразний, органічно виконаний храм. Його збудували на кошти козацького полковника Михайла Миклашевського. У церкві був чудовий п'ятиярусний іконостас, який, на жаль, було втрачено у 20 столітті.
Дзвіниця споруджена за рахунок коштів гетьмана Данила Апостола у 1727-1733 р.р. Через сто років після будівництва було виконано надбудову двох ярусів. У нижньому ярусі був проїзд, у другому знаходився храм святого Данила, третій і четвертий уміщали дзвони. З початком 20 століття до західної частини було прибудовано ризницю та монастирську бібліотеку.
1 
7644
Коментарі