"Любив жартувати, любив жінок" – як сотні людей провели в останню путь Леоніда Кравчука

31

17 травня в Українському домі на Європейській площі в Києві відбулось прощання з першим президентом незалежної України Леонідом Кравчуком. Його поховали на Байковому кладовищі.

Леонід Макарович працював на посаді у 1991-1994 роках. 14 червня 1994 року вже наприкінці каденції Леонід Кравчук підписав велику Угоду про співробітництво та партнерство з ЄС, яка заклала основу європейської інтеграції України.

Тривалий час Леонід Макарович хворів. Останні місяці життя проходив реабілітацію після операції на серці у німецькій клініці у Мюнхені. Улітку 2021 року він лежав у реанімації, де його підключили до апарату штучної вентиляції легень. Експрезидент помер у віці 88 років 10 травня о 17:00.

Востаннє Кравчук робив публічну заяву 28 січня цього року. Він заявив, що якшо Росія піде війною проти України, вона ніколи не підкорить народ.

"Любий мій народе України! З тривогою і щемом у серці я стежу за новинами про можливе широкомасштабне вторгнення Росії в Україну.
У цей час хочеться підхопитися з лікарняного ліжка й грудьми закрити рідну землю", - написав Кравчук.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала на прощанні із першим президентом України. Поговорила із людьми, які його знали.

БУВ ПРИ ПАМ'ЯТІ І БАГАТО ПРАЦЮВАВ

Біля Українського дому у Києві перед високими камʼяними сходами біля 11:00 вишикувались військові в урочистій формі. Тримають синьо-жовті шовкові стяги та мружать очі від сліпучого сонця. Тут сьогодні відбудеться церемонія прощання із першим президентом України Леонідом Кравчуком.

Потрапити на церемонію не так вже й просто. Дорогу для автомобілів перекрили, вулиці патрулюють правоохоронці та служба безпеки. Тротуари загородили металевими рамками, крізь які слід пройти усім відвідувачам. Однак натовп не скупчується - правоохоронці працюють злагоджено.

 

Організатори завершують останні приготування. На колонах будівлі вивісили величезні плакати із зображенням Леоніда Макаровича. Одну зі світлин зробили в день інавгурації колишнього президента 1991 року. Під іншою, на якій політик сидить, спершись на стілець рукою, і щиро посміхається, надрукували цитату: "Україна для мене все разом: і минуле, і теперішнє, і майбутнє, і життя, і смерть. Без України буття порожнє, почуття пусті, розум згаслий".

У центральному холі Українського дому метушаться місцеві працівники та співробітники похоронної служби. Пилососять довгий червоний килим, розставляють огороджувальні стрічки та вінки з живими квітами білого та чорного кольорів. З обох боків від оксамитової доріжки у десять рядів виставили стільці зі спинками. Прощальну залу прикрасили пишними букетами з білих лілій, гортензій, троянд та кал. У центрі на стіні на чорному полотні висить фото Леоніда Кравчука. Квіти та фотографії підсвітили прожекторами з холодним світлом.

 

У темно-синьому костюмі на сходах чекає початку церемонії бізнесмен Григорій Суркіс. На прощання з першим президентом приїхав разом із братом Ігорем.

- Операцію на серці робили в Києві. Було багато наслідків після неї, не повʼязаних із операцією. Він перебував у Мюнхені, - розповідає про Кравчука Григорій Суркіс.

Він їздив у Мюнхен навідувати першого президента із яким дружив. Ледь не кожного дня розмовляв із родиною померлого, зізнається.

- Пішла з життя людина. Хочеться плакати, - продовжує. - Він був людиню, яка була членом і нашої родини.

На лікуванні у Мюнхені Леонід Макарович був при памʼяті. Багато працював та хвилювався за долю України навіть у тяжкому стані.

 

- Переживав разом із нами. Остання фраза, яку він мені сказав: "Тримаймося! Ми переможемо!" Від початку війни ми спілкувалися. Уся ситуація для нього була, як жах. У нього була фраза: "Потрібно пройти між крапельками", - додає Суркіс. - Це і давало можливість країні в той час вижити, отримати самостійність, незалежність (мова про президентство Леоніда Кравчука. – Gazeta.ua). Саме він, перебуваючи в лавах комуністичної партії, зробив те, що не зробив жоден із тогочасних політиків.

НЕ ДОЖИВ ДО ПЕРЕМОГИ

Об 11:14 змахує паличкою дирижер - і залу заповнює щемлива мелодія оркестру. Почесна варта повільним кроком заносить деревʼяну труну, покриту національним стягом, та ставить її під портретом Леоніда Макаровича. Біля входу вишикувалась черга людей у траурному вбранні аж до кінця сходів на вулиці. Першим вшанувати памʼять Кравчука іде мер Києва Віталій Кличко з оберемком червоних квітів. Кілька разів хода припиняється і до труни марширує почесна варта.

 

У натовпі помічаємо міністра оборони Олексія Рєзнікова, премʼєр-міністра Дениса Шмигаля, голову Верховної Ради Руслана Стефанчука, нардепа Дмитра Разумкова. У синьому костюмі з квітами у руках окремо від усіх, схиливши голову, крокує Олександр Мороз - перший голова Верховної Ради України. Представники посольства Ізраїлю несуть круглий вінок із білим прапором у блакитну смужку. Від кількості людей у холі стає спекотно.

Фото: Лілія МИЦКО

Доріжка за кілька хвилин пустіє. На сходах у темних класичних костюмах зʼявляються експрезиденти України - Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко. У руках тримають оберемки довгих багряних троянд. Один за одним кладуть квіти на столик та підходять до труни. Щось шепочуть та хрестяться.

За ними швидко заходить президент Володимир Зеленський разом з першою леді. Олена Зеленська одягнена у класичний брючний костюм та лаковані лофери. На Володимирі Олександровичу чорні брюки та такого ж кольору строга сорочка. Леоніду Макаровичу на прощання принесли два однакові букети з білими, бордовими та фіолетовими квітами.

 

Біля труни Зеленські помітно нервують, а на їхніх очах накочуються сльози. Підходить родина померлого. Вдова Антоніна у чорній мереживній хустині, син Олександр та онуки Кравчука стоять смутні у першому ряду. Зеленська бере Антоніну за руки та висловлює співчуття. У обох від сліз почервоніли очі.

- Сьогодні йде не просто людина, а ціла епоха, - розповідає вже на вулиці Петро Порошенко, під рукавом видно чорний електронний годинник. - Іде людина, яка своїми зусиллями творила нашу незалежність. Наша незалежність полягає в тому, що були започатковані і створення армії, державних інституцій. Чи буде памʼятник для Кравчука, питали нас… Я вважаю, що найкращим памʼятником для кожного президента є держава, Україна.

 

Дуже шкода, що Леонід Макарович не дожив до нашої перемоги, каже Петро Олексійович.

- Україна і українці здивували світ. Розвиток, відновлення незалежності, які були започатковані Кравчуком, він доклався до цього на всі сто відсотків. А історія вже розсудить баланс внесків кожного з нас. Те, що сьогодні ми разом тут, є свідченням нашої великої поваги і данню тому, що зробив Леонід Макарович.

- Коли ми хочемо про Леоніда Макаровича історично говорить, я почав би з того, що пригадайте початок 1990-х, - долучається до розмови Віктор Ющенко. На запʼястя прикріпив запонки з рудими бурштиновими каменями. - На весняний референдум тоді ще Радянського Союзу виносилося питання, чи не проти ви жити в оновленому союзі. 73% українців сказали, що вони б хотіли жить в оновленому СРСР. Тобто треба розуміти, з чого Леонід Макарович починав.

 

Врешті решт з радянського суспільства утворилася українська нація. У цьому є велика заслуга Кравчука, впевнений Ющенко.

- Через декілька місяців восени уже 91% українців підняли руку за те, щоб ми жили у незалежній, суверенній державі.

- Головне, як запитання поставити на референдумі, - жартує з натяком на фіктивний референдум у Криму Леонід Кучма. - Ми повинні Леоніду Макаровичу аплодувати за ту роботу, яку він провів не тільки, як президент. З великою шаною та повагою згадую його та переконаний, що йому буде належний памʼятник. Але у слові "памʼятник" головне слово - "памʼять". Коли ми обʼєднані одною пам'яттю, ми непереможна нація. Царство небесне Леоніду Макаровичу… Хай Бог його згадає за всі його справи.

Експрезиденти розділяються та у супроводі охорони ідуть до своїх автівок.

 

- Він політик до мозга костєй. Усе життя займався великою політикою, - говоримо дорогою до машини з Леонідом Кучмою. Охорона просить не йти попереду, а стати збоку. - Тому, ставши президентом, він менше займався економічними справами.

Леонід Данилович не думав, що переможе на президентських виборах Кравчука.

- У нього не було ніякої думки про те, що він програв. Він йшов переконаний, що виграє, а знав, що треба боротися. Із кожним президентом був якийсь негатив, але він така людина, що залишиться в історії, як одна із повітних постатей.

- Яким був у звичайному житті? - питаємо.

 

- Любив жартувати, любив жінок - у доброму розумінні цього слова. Завжди з усіма на "ви" був, у коректних відносинах. Те, що в той час радості в житті практично не було, але він тримав себе достойно, - підсумовує другий президент та сідає у чорну іномарку.

МАЛЕНЬКА ІКОНА

О 14:00 труну з тілом Леоніда Кравчука виносить на вулицю почесна варта. Попереду несуть портрет померлого, державні нагороди та ордени на оксамитових червоних подушках, вінки та український прапор. За труною рухаються помалу члени родини.

Натовп потроху розходиться. Однак більшість людей сідають у великі білі автобуси. Дорогою до кладовища у салоні всі зберігають тишу. "Він був найкращим президентом", - чую від жінки на сидінні позаду.

 

На Байковому кладовищі приємно пахне конваліями. Тополиний пух у повітрі виблискує на сонці. Під шатром кольору зеленого чаю біля тіла Леоніда Кравчука сідають близькі. Більше 50 людей приїхали на цвинтар, щоб провести першого президента в останню путь.

Розпорядники шурупами прикручують вінки, щоб не розлетілись від вітру. Військовий оркестр на зеленій траві подалі від усіх готується заграти прощальну мелодію.

Зі священиками та співцями стоїть біля труни предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній у довгій білій рясі з червоною накидкою.

 

- Я хотів би нагадати про справу, яку він зробив задля духовного утвердження вільної України, - починає службу митрополит. - Саме він, як ще голова Верховної Ради, ініціював восени 1991 року перший міжрелігійний форум, який заклав основи плідної співпраці українських конфесій, сприяв збереженню і утвердженню міжконфесійного порозуміння і миру. З цього форуму пізніше виросла Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Символічно, що один із останній публічних виступів пана президента відбувся у червні минулого року саме на ювілеї 25-річчя ради. Леонід Макарович не лише сформулював просту, але глибоку за змістом думку: "У незалежній державі Україна повинна бути незалежна Українська православна церква".

 

У відкритій труні видно бліде обличчя Леоніда Кравчука. Політик лежить у чорному костюмі, на шиї краватка зеленого кольору, прикритий молочною шовковою ковдрою. Зі сльозами на очах прощається з чоловіком вдова Антоніна. Нахиляється до тіла та міцно притискається. Кладе у труну маленьку ікону.

×