- Чоловік приходить із війни, а рідня чекає від нього неможливого: що буде веселитися, жартувати, одразу кличуть гостей. Так не буває. Людина на війні побачила й пережила таке, що змінює її емоції й світобачення докорінно. Такою, як раніше, вона вже не буде. Рідні це треба сприйняти, - розповіла в коментарі для Gazeta.ua 34-річна Марина Заднепрянська, психолог Полтавського військового госпіталю. За її словами, зараз військові більш втомлені та розчаровані, ніж були рік тому.
Часто дружини не можуть зрозуміти нову поведінку чоловіка. Для налагодження атмосфери в сім'ї психолог радить ходити до спеціаліста і дружинам бійців. Але окремо від чоловіків.
- Я запровадила таку тактику — беру у солдатів телефони дружин та набираю їх для розмови. Пояснюю, що в перші дні після повернення додому не треба чіпати чоловіка. Хай вдома відпочине морально та фізично. Окліматизується до мирного життя. Щоб звик спати в нормальних умовах, в теплому ліжку, з жінкою поруч. А не в окопі поруч з хлопцями під час стрілянини.
Інколи хлопці в такому стані, що проявляють постстресові симптоми - агресію до рідні.
- Прокидаються серед ночі. Не можуть спати. Зриваються, кричать, стають не контрольовані. Тоді навіть розмови з психологом замало. Лікарі для назначають певні заспокійливі медикаменти. Кладуть таких хлопців в госпіталі. Або ж — на курорти при шпиталях. Там просто можна гуляти без шуму, звикати до життя без війни. Так згасається накопичений бойовий досвід.
Зараз в бійців змінилося ставлення до психологів.
- Ще рік тому вони нас не сприймали, просто виганяли з палати. Не розуміли суті нашої роботи. Бійцям здавалося, що хочемо вперти їх в психлікарню. Поступово ситуація змінювалася. Ми вже могли зайти та зі сторону послухати їхню розмову. Ставали більш відкритими до допомоги. Як наслідок — менше стало спиватися. Бо раніше стрес гасили тільки таким способом. Горілка була як анестезія від душевного болю. Зараз цю функцію виконує розмова з психологом. Помітила, що після війни в хлопців загострене відчуття справедливості. В них чорне, або ж біле. Через це не люблять посиленої уваги. Багато хлопців мають посвідчення учасника АТО. Але соромляться показувати, мовляв, мені не найгірше зараз. В такому випадку соромитися не треба. Бо це його право, яке в наш час не просто і добитися. Тільки щоб оформити це посвідчення, треба пройти бюрократичну тяганину.
3 
79692
Коментарі